Крапостіна Марина Юріївна
Марина Юріївна Крапостіна (народжена Рибальченко; 4 вересня 1969, м. Сургут, СРСР — 6 грудня 1999, Москва) — співачка українського походження, артистка-вокалістка, солістка Кубанського козачого хору[1]. Заслужена артистка України (1997)[2], лауреат Молодіжної премії Кубані, двічі лауреат Краєвої премії імені Гліба Митрофановича Сєдіна.
| Марина Юріївна Крапостіна | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 4 вересня 1969 |
| Місце народження | Сургут, Ханти-Мансійський автономний округ — Югра, Тюменська область, РРФСР, СРСР |
| Дата смерті | 6 грудня 1999 (30 років) |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Громадянство |
 СРСР →  Росія |
| Професії | співачка |
| Співацький голос | сопрано |
| Жанри | етнічна музика |
| Нагороди |
 |
| Премії | лауреат Молодіжної премії Кубані, двічі лауреат Краєвої премії імені Гліба Митрофановича Сєдіна |
Життєпис
Народилася 4 вересня 1969 року в місті Сургуті Тюменської області в родині сибірських українців. Тут вона жила з батьками до переїзду на Кубань в 1981 році. Батько — Юрій Федорович Рибальченко. Мати — Неллі Іванівна Рибальченко.
Закінчила Краснодарський державний інститут культури (зараз — Краснодарський державний університет культури і мистецтв).
Працювала солісткою Державного ансамблю пісні і танцю «Козацька вольниця» (1989—1993), державного Кубанського козачого хору (1994—1999; обидва — м. Краснодар).
Серед доробку Марини — пісні «Сонце низенько», «Русь», «Ой хоча б, Господи, та й повечеріло», «Бідна пташка у клітці сидить», «Коли баян не говорить», «Била жінка чоловіка» та ін. Низка пісень були записані на компакт-диски.
Навесні 1999 року у Марини було виявлено пухлину головного мозку. Їй зробили операцію, далі був двомісячний курс радіотерапії. Проте подолати важкий недуг їй не судилося. Марина Крапостіна померла рано вранці 6 грудня 1999 року в Москві.
Нагороди та почесні звання
- Заслужена артистка України
- Лауреат Молодіжної премії Кубані
- Двічі лауреат Краєвої премії імені Гліба Митрофановича Сєдіна
Джерела
- Ми будемо любити тебе, Марино! // «Кобза - Українці Росії»