Красножон Андрій Васильович

Андрій Васильович Красножон (нар. 7 липня 1979, Одеса) — український історик, доктор історичних наук, педагог, ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.

Красножон Андрій Васильович
Народився 7 липня 1979(1979-07-07) (42 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР,  Україна
Alma mater Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Науковий ступінь доктор історичних наук
Заклад Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Посада ректор

Біографія

А. В. Красножон народився 7 липня 1979 року в Одесі.[1].

У 2001 році закінчив історико-філологічний факультет Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, а в 2004 році — аспірантуру при кафедрі всесвітньої історії.

В 2010 році захистив дисертацію «Білгород-Дністровська фортеця в контексті етнополітичного розвитку Карпато-Дністровських земель у  XIV-XV ст.» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. У 2014 році присвоєно вчене звання доцента.

У 2018 році, захистивши дисертацію «Еволюція довгочасної фортифікації та історична топографія міст Північно-Західного Причорномор'я на початку XV — наприкінці XVIII ст.», здобув науковий ступінь доктора історичних наук.

В 2004—2013 роках був викладачем кафедри всесвітньої історії, в 2013—2015 роках — доцентом кафедри історії України, а з 2015 року завідував кафедрою історії України Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.

З 1 грудня 2021 року обіймає посаду ректора Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.[2].

З 2020 року є депутатом Одеської обласної ради.

Наукова діяльність

Сфера наукових інтересів — історія фортифікації Північно — Західного Причорномор'я  XIV—XVIII ст. Є автором та співавтором понад 100 наукових робіт.

Деякі праці
  • Крепость двух Стефанов: о заказчиках и времени основания белгородских укреплений/ А. В. Красножон// Stratum plus. — 2010. — № 6. — С. 75 - 101.
  • Литовский замок Качубиев на территории Одессы/ А. В. Красножон // Древнее Причерноморье. — Одесса, 2011. — Вып. IX. — С. 226 - 234.
  • До питання про датування Хаджибейського замку/ А. В. Красножон // Кочубіїв –Хаджибей — Одеса: Метеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 600 — річчю міста. — Одеса, 2015. — С. 73 - 76.
  • Крепость Белгород (Аккерман) в исторических изображениях  = Belgorod (Akkerman) fortress in historical images = Cetatea Albă (Akkerman) în imagini istorice: монография / А. В. Красножон. — Одесса: Stratum plus, 2016. — 475 с.
  • Історична топографія фортеці та міста Аккерман у 1770—1793 рр. / А. В. Красножон // Чорноморська минувшина. — 2016. — Вип. 11. — С. 16
  • «Обряд основания Одессы»: критический анализ/ А. В. Красножон// Південний захід. Одесика: Історико-краєзнавчий науковий альманах. — Вип. 22. — Одеса: Друкарський дім, 2017. — С. 69 - 84.
  • Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор'я (XV—XVIII ст)/ А. В. Красножон. — Одеса: Чорномор'я, 2018. — 312 с.
  • Місто Ізмаїл та його фортифікація (за джерелами XVI—XIX ст.): Монографія/ Мехмет Тютюнджи, А. В. Красножон. — Одеса: Чорномор'я, 2019. — 581 с.

Примітки
  1. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/8337/3/Bukach%2c%20Valery%20Mykhailovych.pdf
  2. http://www.golos.com.ua/news/144338

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.