Креод

Креод — структурно-стійкий шлях розвитку живих систем. Поняття К. введене Конрадом Гелом Воддінгтоном (1940)[1][2] для опису однієї з основних властивостей систем, що розвиваються, — здібності зберігати типовий хід (чи результат) розвитку за наявності істотних природних або штучних збурень, напр. різких коливань умов зовнішнього середовища, експериментальних втручань та ін.

Згідно концепції епігенетичної теорії еволюції[3], від предків до нащадків передається загальна організація епігенетичної системи, яка і формує організм в ході його індивідуального розвитку, причому добір веде до стабілізації ряду послідовних онтогенезів, усуваючи відхилення від норми (морфози) і формуючи стійку траєкторію розвитку (креод).

Див. також

Джерела
  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. Энциклопедия, 1986.
  • Шишкин М. А. Индивидуальное развитие и эволюционная теория // Эволюция и биоценотические кризисы. — М.: Наука, 1987. — С. 76-124.

Ресурси Інтернету

Виноски
  1. Waddington C. H. Organisers & genes. — Cambridge: Cambridge University Press, 1940.
  2. Waddington C. H. Canalization of development and the inheritance of acquired characters // Nature. — 1942. — Vol. 150. — P. 563–565.
  3. Основні положення епігенетичної теорії еволюції було сформульовано в 1987-ому році М. О. Шишкіним на основі ідей І. І. Шмальгаузена і К. Г. Воддінгтона (Див.:Шишкин М. А., 1987.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.