Кропивницька Олександра Марківна

Олекса́ндра Ма́рківна Кропивни́цька (* 20 травня (1 червня) 1888(18880601), Єлисаветград — †20 квітня 1969, Петродворець) — українська оперна та камерна співачка (сопрано).

Кропивницька Олександра Марківна
Зображення
Основна інформація
Дата народження 1 червня 1888(1888-06-01)
Місце народження Єлисаветград
Дата смерті 20 квітня 1969(1969-04-20) (80 років)
Місце смерті Петергоф
Поховання Серафимівське кладовищеd
Громадянство Російська імперія СРСР
Професія оперна та камерна співачка
Освіта Римська консерваторія

Життєпис

Дочка Марка Кропивницького та Надії Василівни (Гладущенко до заміжжя).

Невдовзі після її народження сім'я переїхала до хутора «Затишок» на Харківщині. З малих років грала у домашніх спектаклях, навчалася грі на фортепіано.

В 1901—1905 роках навчалася в Харківській гімназії, одночасно приватно вчилася грі на фортепіано у професора А. Бенша, у батька — драматичному мистецтву. Перший виступ на публічному концерті відбувся 1905 року, тоді ж відбула на навчання в Париж — співу у Р. Карон, грі на фортепіано — у професора Тальберга.

З приводу навчання Олександри у Парижі М. Л. Кропивницький у листі до своєї сестри Ганни писав:«… я радію моїми дітками: Саша поїхала з матір'ю в Париж, в консерваторію, у неї з'явився дуже гарний голос і на фортепіано грає здорово; скінчила вона восім класів гімназії з срібною медалею, у маю їй минуло сімнадцять років».[1]

В 1907—1910 роках вчилася на імператорських драматичних курсах в Санкт-Петербурзі — по класу В. Давидова і В. Петрова. У 1912—1913 роках вчиться в Італії — у Римській консерваторії, викладач Антоніо Котоньї.

1913—1914 роки — виступає як солістка римського театру «Констанца», в 1915—1916 роках — Театру музичної драми та Народного дому в Петрограді.

Після подій 1917 року бере участь у концертах для робітників, виконує народні та революційні пісні, 1918 — гастролі по Україні, зокрема в Харкові.

В 1920—1922 роках — солістка Ростовської, у 1922—1923 Харківської опери.

Співала на оперних сценах Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу.

З 1929 року — знову солістка Народного дому в Ленінграді. В 1930 роках — викладачка співу у Ленінградському театрі музичної комедії, давала приватні уроки, зрідка виступала в концертах.

Виконала партії:

  • Тетяна, Ліза, Марія — «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського,
  • Купава — «Снігуронька» М. Римського-Корсакова,
  • Тамара — «Демон» А. Рубінштейна,
  • Аїда — «Аїда» Дж. Верді,
  • Рахіль — «Жидівка» Ф. Галеві,
  • Маргарита — «Фауст» Ш. Гуно,
  • Тоска — «Тоска» Дж. Пуччіні,
  • Недда — «Паяци» Р. Леонкавалло,
  • Мерседес — «Кармен» Ж. Бізе.

Виконувала в Італії як камерна співачка сольні партії в ораторіях:

  • «Жанна д'Арк» П. Паре,
  • «Дочка Ієвфая» Дж. Каріссімі,
  • у Четвертій симфонії Г. Малєра,
  • у Дев'ятій симфонії Л. ван Бетховена. Виступала під орудою диригентів В. Менгельберга та А. Пазовського.

Дієво пропагувала українську музику, виконувала твори композиторів М. В. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового.

Була в шлюбі з актором оперети М. Михайловим. У роки Другої світової війни родина пережила блокаду Ленінграда.

Після війни займалася в основному приватною педагогічною діяльністю.

Примітки

  1. Журнал «Дніпро». — Випуски 1-6, Радянська Україна, 1965. — с. 122.

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.