Крістобаль Альфтер

Народився в забезпеченій музичній родини: брати його батька — Родольфо (1900—1987) і Ернесто Альфтер (1905—1989) — були великими композиторами. Дитинство (1936—1939) провів у Німеччині, де його батько служив директором фабрики в Фельберт. Після повернення родини до Мадриду навчався в Мадридській консерваторії у Конрадо дель Кампо (закінчив у 1951). Також брав уроки композиції у Олександра Тансмана та Андре Жоліве.

Працював на Національному радіо. У 1955—1963 керував оркестром Мануеля де Фальї. З 1961 викладав в Мадридській консерваторії, у 1964—1966 роках очолював її. Викладав у США і ФРН, у тому числі — на Міжнародних курсах річної музики в Дармштадті. У 1976—1978 очолював іспанську секцію Міжнародного товариства сучасної музики.

Живе у Вільяфранка-дель-Б'єрсо. Дружина — піаністка Марія Мануела Каро. Син, Педро Альфтер Каро (1971) — диригент та композитор.

Музика Альфтері синтезує класичні та народні традиції з пошуками інтернаціонального авангарду. Часто звертається до іспанської поезії, віршам Брехта.

• Scherzo для оркестру (1951)
• Antífona Pascual для солістів, хору та оркестру (1952)
• Концерт для фортепіано та оркестру (1953)
• El beso de Judas (1954, музика до кінофільму)
• Tres piezas для струнного квартету (1955)
• Saeta (1955, балет)
• Misa ducal (1956)
• Introducción, fuga y final для фортепіано (1957)
• Sonata для скрипки соло (1959)
• El ladrón de estrellas (1959, опера для телебачення)
• Jugando al toro (1959, балет)
• Microformas для оркестру (1960)
• Симфонія для трьох інструментальних груп (1963)
• Cuatro canciones leonesas (1. El carbonero, 2. De campo, 3. De cuna, 4. La carbonerita de Salamanca) (1964)
• Secuencias (1964)
• Misa de la Juventud (1965)
• Líneas y puntos для 20 духових та електроакустики (1966)
• Cantata Symposium (1968)
• Cantata «Yes, speak out» (1968)
• Fibonacciana для флейти та оркестру (1969)
• Noche pasiva del sentido для сопрано, двох ударників і 4-х магнітофонів (1970, на вірші Сан-Хуана де ла Крус)
• Llanto por las víctimas de la violencia для камерної групи та електроакустики (1971)
• Réquiem por la libertad imaginada (1971)
• Pinturas negras (1972)
• Gaudium et Spes-Beunza (1972)
• Noche activa del espíritu для двох фортепіано та електроакустики (1973)
• Platero y yo для хору дітей, оповідача, змішаного хору, інструментальної групи та магнітофонної стрічки (1974, за повістю Хуана Рамона Хіменеса)
• Elegías a la muerte de tres poetas españoles (1975)
• Officium defunctuorum для оркестру і хору (1979)
• Tiento (1981)
• Leyendo a Jorge Guillén (1982)
• Sinfonía ricercata для органу та оркестру (1982)
• Dona nobis pacem (1984)
• Tres poemas de lírica española для баритона та оркестру (1986, на вірші Гутьерре де Сетін, Хорхе Манрике та Франсіско Кеведо)
• Dortmunder Variationen для оркестру (1987)
• Variaciones Dortmund II (1987)
• Motetes (1989)
• Preludio Madrid 92
• Odradek для оркестру, присвячується Францу Кафку (1996)
• Don Quijote (1999, одноактна опера за романом Сервантеса)
• Adagio en forma de rondo для оркестру (2003)
• Lázaro (2007, опера)

Премія Італійського радіо та телебачення (1976). Золота медаль за заслуги в мистецтві (Іспанія, 1981). Національна музична премія Іспанії (1989).

Член Іспанської Королівської Академії витончених мистецтв (1983). Головний запрошений керівник Національного оркестру Іспанії (з 1989). Член Європейської академії наук і мистецтв (1997).

• Сторінка у Віртуальному Центрі Сервантеса (ісп.)
• У базі даних Classical Composers
• На сайті IRCAM (фр.)
• На сайті Universal Edition' (англ.)