Куделя Микола Павлович

Закінчив два класи сільської школи, згодом знання здобував самотужки. В 1927 році в селі була відкрита філія Товариства «Просвіта» і Микола Куделя став одним з її членів.

Пізніше, після закриття польською владою цієї культурно-освітньої організації, він прилучився до роботи у товариствах «Сільський Господар», «Відродження», кооперативі «Добробут».

З 1932 року Микола Куделя — член Організації Українських Націоналістів (ОУН). Саме за культурно-національну діяльність він був у 1939 році заарештований польською поліцією і ув'язнений. Незабаром після звільнення був вдруге арештований і ув'язнений радянськими органами. 23 червня 1941 року пережив страхіття розстрілу енкаведистами в'язнів Луцької тюрми. Після війни відбув заслання на Колимі.

У 1956 році з підірваним здоров'ям Микола Куделя повернувся на Волинь, влаштувався на роботу шахтарем у Львівсько-Волинському вугільному басейні, згодом працював у рідному селі. 30 червня 1993 року волинською прокуратурою він був реабілітований.

Микола Куделя — відомий в Україні збирач Шевченкіани, організатор музею-світлиці Кобзаря у рідному селі. Численні його статті, дослідження, окремі спогади друкувалися у місцевій пресі — газетах «Волинь», «Народна справа», «Слава праці», київських журналах «Самостійна Україна», «Зона». Автор автобіографічних книг «Кобзар у моєму житті» (1998 р.), «Під мурами Луцької тюрми» (2001 р.), «Пекло Колими» (2002 р.). Після смерті Шевченкіану Миколи Куделі було передано до Волинського обласного краєзнавчого музею.

За велику подвижницьку працю у справі збереження духовних цінностей 14 липня 1994 року Волинським обласним відділенням Українського фонду культури М. П. Куделі присвоєно звання лауреата премії «Одержимість». 22 травня 1997 року у Каневі, на Чернечій горі, йому було урочисто вручено Диплом Лауреата премії Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду імені Тараса Шевченка.

У 1995 році була заснована обласна премія імені Миколи Куделі, яка присуджується за просвітницьку, пошукову, краєзнавчу роботу, популяризацію досягнень національної культури шляхом створення книжкових, музейних зібрань, колекцій, організації заходів із вшанування життя і творчості видатних діячів культури. Вона вручається до дня народження Тараса Шевченка. Першим лауреатом її стала Москалюк Валентина Василівна — завідувачка науково-методичного відділу Державної обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки[1]. У 2006 році премією була відзначена Пушкар Наталія Юхимівна — головний хранитель фондів Волинського краєзнавчого музею.

Має дочку і сина.

«31 березня 1990 р. пішла у вічність моя свята дружина, яка розуміла мене, любила понад усе, допомагала збирати скарби Шевченка», – написав у листі Микола Павлович краєзнавцю Петру Кравчуку.

Помер Микола Куделя 29 червня 2004 року.

У 2007 році оновилася старенька тьмяна ікона, яка вважається родинною реліквією Куделів, оскільки передавалася з покоління в покоління. Після смерті Миколи Куделі ця ікона була передана в Торчинський історико-краєзнавчий музей.

"З Києва отримав радісну вістку. Моя праця "Кобзар у моєму житті" вже набрана на комп'ютері і швидко вийде друком. Це буде найбільшим моїм щастям в житті!

Працюю клято над спогадом "Луцька тюрма". Збираю жертви по всій Волині хто загинув там 23 червня 1941 року." (З листа Миколи Куделі краєзнавцю Петру Кравчуку, 24.05.1996 р., с. Буяні).

1. Петро Кравчук. «Книга рекордів Волині», Л. −2005, с. 212—213