Канів

Ка́нів — місто в Україні, Черкаському районі Черкаської області. Центр Канівської міської громади. Населення — 23 742 (на 1 жовтня 2019 року) особи.

Канів
Герб Канева Хоругва Канева
Основні дані
Країна  Україна
Регіон Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Канівська міська громада
Засноване —
Перша згадка 1078
Магдебурзьке право 1601
Статус міста з 1796 року
Населення ▼ 23 742 (01.10.2019)[1]
 - повне ▼ 23 742 (01.10.2019)[2]
Площа 17,42 км²
Поштові індекси 19000 - 19009
Телефонний код +380-4736
Координати 49°44′41″ пн. ш. 31°27′21″ сх. д.
Міста-побратими Ламберсар, Франція
Сонома (Каліфорнія), США
Фірзен, Німеччина
Вишгород, Україна
Члухув, Польща
День міста Третя субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Миронівка
До станції 45 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 169 км
 - автошляхами 75 км
До Києва
 - автошляхами 150 км
Міська влада
Адреса Черкаська обл., м. Канів, вул. Олега Кошового, 3
Вебсторінка Канівська міськрада
Міський голова Ренькас Ігор Олександрович

 Канів у Вікісховищі

Карта
Канів
Канів

Географія

Місто розташоване на правому березі річки Дніпро. Відстань до Києва — 120 км, до Черкас — 78 км.

Походження назви

Про походження назви міста є кілька гіпотез. Дві з них тлумачать її, як слово татарського походження. Означає воно «ханський перевіз»[3] та «місце крові»[4]. Ще однією версією у перекладі з тюркської — «Дім Хана» («Кхан ев»)[джерело?]. За народним переказом, Канів походить від назви птаха-канюка[5]. Крім того, існує грецька версія походження міста — місто очерету, на що вказує і грецька колонія поблизу Канева. Мається на увазі схожість назви міста з грецьким словом «канос» — очерет, місце очерету. Запропонована одним з сучасних дослідників Канівщини[джерело?].

Історія

Перша письмова згадка про Канів міститься в «Печерському патерику» і датується між 1074 і 1088. Канів згадується також у 1144 році, коли князь Всеволод Ольгович заснував тут церкву святого Юрія (Успенський собор). У середині ХІІ століття Канів був великим містом і відігравав велику роль в житті Київської Русі. 1155 року він відомий як офіційне місце зустрічей руських князів з половецькими послами. Тут проходив великий шлях «з варяг у греки», який був важливою торговою артерією держави.

Місто не раз руйнували, зрівнювали з землею. У 1240 році Канів захопили і спустошили монголо-татарські орди, очолювані Батиєм.

Місто відвідувала делегація від Папи Римського до монголо-татар в 1245 році, яку очолював франциск Джованні да Плано-Карпіні. У власних подоражах він зазначає: «ми прибули до деякого селища, за назвою Канов»[6]

Феєрверки на честь Катерини II. Імператриця навідала місто у 1787 (художник Ян Богуміл Плерш).

Неодноразово Канів переходив із рук в руки. 1320 місто взяв литовський князь Гедимін. 1362 року місто опинилося під владою Великого князівства Литовського. За нього місто виросло і перетворилось на помітний торговельний центр. Починається будівництво Канівської фортеці.

У XVI столітті Канів став своєрідною козацькою святинею. Літні запорожці, які вже не могли брати участь у походах і боях, почали селитися та доживати віку на Чернечій горі, неподалік Канівського монастиря. 1578 року козаки перевезли сюди останки скараного у Львові гетьмана Івана Підкови, ще один гетьман запорізького війська, Яків Шах, доживав тут свій вік. У Каневі похований також гетьман Самійло Кішка.

1595 року Канів та інші міста і села сучасної Черкащини охопило повстання під проводом Северина Наливайка, а у 1591–1593 роках тут прокотилось повстання проти польської шляхти, яке очолив гетьман реєстрових козаків Криштоф Косинський.

1600 року Каневу було надано Магдебурзьке право.

У 17 столітті канівці брали активну участь у повстаннях проти польсько-шляхетського панування.

1625 Канів був спалений. 1630 місто ще раз спалене татарами.

У 30-х роках XVII століття в місті було створено Канівський полк, що брав активну участь у визвольній війні українського народу.

Вигляд з Тарасової гори у 19 ст.

У 1662 р. під Каневом відбулась битва між військами правобережного гетьмана Ю.Хмельницького та лівобережного гетьмана Я.Сомка, у якій Хмельницький зазнав поразки.

Пізніше Канів не раз переходив з рук в руки. Після Андрусівського миру 1667 року Канів відійшов до Польщі, а за Бучацьким мирним договором з 1672 року місто було під владою турків. В вересні 1678 року турки повністю зруйнували місто.

У 1679 році, за наказом московської влади та гетьмана І.Самойловича більшу частину населення Канева було насильно переселено на Лівобережну Україну (так званий Великий згін). Гарнізон міста намагався протистояти загонам Самойловича, але фортецю було взято штурмом.[7]

У 1711–1712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.

Під час Коліївщини підрозділи повстанців на чолі з Семеном Неживим і Микитою Швачкою у червні підійшли до Канева і, поповнивши ряди місцевими надвірними козаками, штурмом оволоділи канівським замком[8][9].

1793 року відбувся другий поділ Польщі, у результаті якого вся Правобережна Україна, у тому числі й Канів, увійшла до складу Російської імперії.

Житловий масив у Каневі

Після січневих подій 1905 року у Петербурзі канівці посилили[джерело?] боротьбу проти самодержавства. Революція 1905—1907 років охоплювала весь повіт. Після Лютневої революції 1917 року маси знову піднялися на боротьбу за політичні права й свободи.

У другій половині березня 1918 року відповідно до Берестейськийої мирної угодимісто зайняли австро-німецькі війська. Наприкінці квітня 1918 року біля Канева зупинився 2-й Польський корпус, який 12 травня 1918 року оточили і роззброїли німці [10]. На початку січня 1919 року місто було під контролем Армії УНР. 9 лютого 1919 року владу в місті захопили більшовики. Після громадянської війни у винятково складних умовах розпочалась відбудова промисловості і господарства Канева. У березні 1924 року створено перше колективне господарство імені В. І. Леніна.

Під час Другої світової війни 15 серпня 1941 року німецькі війська захопили Канів. Місто було визволене від німців січня 1944 року.

У повоєнні роки відбудовується місто та розвивається промисловість. Новий етап у розвитку Канева розпочався з 1964 року в зв'язку з будівництвом Канівської ГЕС. У 1969 р. розпочато будівництво Канівського електромеханічного заводу «Магніт». У результаті Канів істотно змінився, набрав рис індустріального міста.

Промисловість

Переважають підприємства харчової й переробної галузей.

Канівська ГЕС

Канівський «Маслосирзавод» (корпорація «Клуб сиру») увійшов у п'ятірку українських експортерів молочної продукції. Тверді сири під маркою «Канівські традиції», сухе молоко, масло користуються попитом в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Продукцію під торговою маркою «Верес» виготовляє ЗАТ «Агроекопродукт» (до 1998 року—"Завод продтоварів"). В Каневі та селах району розміщені кілька переробних заводів цього підприємства, а також, сільськогосподарські угіддя, які належать йому ж.

ПрАТ «Миронівська птахофабрика» — компанія-виробник продукції бренду «Наша Ряба» і є найбільшим в Європі підприємством, що виробляє м'ясо птиці. Входить до складу Групи підприємств ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

До числа найбільших роботодавців і джерел місцевого бюджету входить Канівська гідроелектростанція.

Діє завод побутових виробів «Квант». Декілька цехів електромеханічного заводу «Магніт» займаються випуском товарів побутового призначення.

Проблемами в господарстві міста є використання сміттєзвалища (площа 3 га), що знаходиться за 5 км на північній околиці міста, неподалік села Бобриця. Це єдине сміттєзвалище Канева, воно не має ніяких стандартних норм з використання, що приводить до частих загорянь сміття.[11]

Освіта

У Каневі діють 5 загальноосвітніх шкіл, школа-інтернат, філія Східно-європейського університету менеджменту, Канівський коледж культури і мистецтв, Канівське вище професійне училище та Канівський еколого-інформаційно-технологічний коледж.

Культура

Музеї
Канівський музей Тараса Шевченка

Заповідники

Археологічні пам'ятки
  • Пилипенкова гора
  • Урочище Ісковщина: поселення трипільської культури (3 тис. до н. е.) та скіфського часу (7-3 ст. до н. е.)
  • Підніжжя великого скіфського городища: поселення епохи бронзи (поч. 2 тис. до н. е.)
  • Урочище Бабенківська левада: поселення епохи бронзи (поч. 2 тис. до н. е.)

Пам'ятки архітектури
Колишня синагога
Успенський собор

Пам'ятки природи

Меморіали
Меморіал Другої світової війни
  • Могила Миколи Біляшівського, 1926, (Канівський Природний заповідник).
  • Могила Олександра Ленського, стела та барельєф, 1908 (1954) Меморіальний парк.
  • Могила Аркадія Гайдара, 1947, Меморіальний парк.
  • Могила борців за Радянську владу у 1919 році, Меморіальний парк.
  • Могила радянського воїна, 1944, вул. Бузницького, цвинтар.
  • Братська могила радянських воїнів, 1943—1944, вул. Бузницького.
  • Братська могила радянських воїнів, 1941, вул. Дорошенка.
  • Меморіал на честь радянських воїнів, які обороняли і визволяли Канівщину та воїнів земляків, (1985, скульптор С. Мороз-Усенко, архітектор О. К. Стукалов).
  • Пам'ятник жертвам фашизму 1941—1945 років, вул. Київська.
  • Пам'ятник жертвам чорнобильської трагедії, 2000.
  • Пам'ятник жертвам афганської війни, 2001.
  • Пам'ятник жертвам голодомору 1932—33 (1993), вул. Київська.
  • Пам'ятник жертвам голодомору 1932—33 (2003), вул. Монастирок.

Пам'ятники
Пам'ятник Іванові Підкові на Тарасовій горі (скульптор Петро Кулик)
Пам'ятник Кобзарю перед греблею Канівської ГЕС

Пам'ятники, пов'язані з ім'ям Тараса Шевченка

Видатні люди
Староста Дмитро Сангушко
Народилися в Каневі
Чернеча гора
Тарасова світлиця — будинок Ядловського на Тарасовій горі і перший народний музей Тараса Шевченка
Поховані в Каневі
Інші
Почесні громадяни Канева
  • Тронько Петро Тимофійович — державний та політичний діяч, вчений-історик;
  • Тараненко Іван Григорович — педагог, профспілковий та суспільний діяч[12].
Канівські старости

Цікаві факти

У 1918 році голова Центральної Ради Михайло Грушевський мав намір перевести столицю Української Народної Республіки до Канева, однак не встиг.[17]

23 лютого 2016 року політична партія «Опозиційний блок» оприлюднила проект змін Конституції України, у якому запропоновано зробити Канів адміністративною столицею України.[18][19]

На честь міста названо декілька урбанонімів, наприклад вулиця Канівська у місті Черкаси.

Панорами
Панорама Дніпра та Канева з Лисої гори

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  3. М. Тихомиров. Древнерусские города. — Вид. 2. — Москва, 1956. — С. 302.
  4. Статистическое описание Киевской губернии. — Ч. 1. — С. 467.
  5. Канівщина. Дніпропетровськ, 1969. — С. 3.
  6. Шастина, Н.П. (1957). Путешествия в восточные страны Плано Карпини и Рубрука (російська). Москва: М.: Гос. изд-во геогр. лит-ры. с. 67.
  7. Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон»
  8. Гайдамацький рух на Україні в XVIII столітті. — С. 368, 424.
  9. Євген Букет. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл.
  10. Польські корпуси в Україні 1917—1918 рр.
  11. Газета «Прес-Центр» № 26 (153) 25 червня 2008 р.
  12. Стаття про І. Г. Тараненка, сайт газети «Дніпрова зірка»
  13. Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXІІ/4, zesz. 95. — S. 807. (пол.)
  14. Józef Chalecki // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. 3, s. 249—250. (пол.)
  15. Kazimierz Piwarski. Czarniecki Stefan Stanisław (†1703) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zesz. 17. — S. 211—212. (пол.)
  16. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 100—101. (пол.)
  18. Опоблок хоче перенести столицю в Канів. Українська Правда. 23 лютого 2016 року. Процитовано 23 лютого 2016 року.
  19. Основи Конституції України. Політична партія Опозиційний блок. 23 лютого 2016 року. Процитовано 23 лютого 2016 року.

Джерела та література

Література
  • Канів. Фоторозповідь про місто Черкаської області Української РСР, де похований великий син українського народу, поет, революційний демократ Т. Г. Шевченко, про історію Канева та його сьогодення / Автор-укладач Віктор Олександрович Сидоренко. — Київ : «Мистецтво», 1979. — 64 с. — 25 000 прим. (укр.) (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.