Кузей-Мармара

Кузей-Мармара — невелике газове родовище в Туреччині, яке відноситься до Фракійсько-Галліполійського басейну. Перше офшорне родовище в історії нафтогазової галузі країни.

Кузей-Мармара
Місце розташування родовища

Опис

Родовище відкрили у 1988 році внаслідок спорудження самопідіймальною установкою Penrod 58 свердловини Кузей-Мармара-1 довжиною 1262 метра. При цьому закладена нижче по структурі наступна розвідувальна свердловина Кузей-Мармара-2, яка бурилась з суходолу та мала похилий стовбур довжиною 1605 метрів, виявилась сухою.

Вуглеводнів пов'язані з вапняковими відкладеннями еоценової формації Soğucak, верхня точка залягання яких знаходиться на глибині 1149 метрів, а товщина складає 65 метрів. Їх пористість становить біля 20 % при проникності від 20 до 200 мілідарсі. У покладі виявився відсутнім водо-газовий контакт і подальша розробка не виявила якогось приливу води. Покрівельними породами для резервуару є відкладення формації Ceylan (верхній еоцен), складені з мергелів та туфів. За складом газ родовища містив метан (92,9 %), етан (2,5 %), пропан (1 %), бутани (0,5 %) і пентани (0,2 %). Невуглеводневі компоненти (азот, двоокис вуглецю) становили 3 %.

В межах плану розробки у 1995—1996 роках самопідіймальна установка Orizont спорудила 5 видобувних свердловин: Кузей-Мармара-1/А глибиною 1277 метрів, а також виведені з тієї ж точки похилі свердловини Кузей-Мармара-3 (довжина 1845 метрів), Кузей-Мармара-4 (1803 метра), Кузей-Мармара-5 (1400 метрів) і Кузей-Мармара-6 (1495 метрів). Над пригирловим майданчиком в районі з глибиною моря 43 метра встановили платформу для розміщення фонтанних арматур. Вона має чотирьохопорну основу (джекет) вагою 482 тони, закреплену чотирма палями вагою по 108 тон, та надбудову (топсайд) вагою 160 тон. Із суходолом платформу сполучили двома трубопроводами довжиною 2,5 км — газопроводом діаметром 200 мм та трубопроводом для гліколю діаметром 50 мм.  Все це дозволило у 1997 році ввести Кузей-Мармара в розробку.[1][2][3]

Одночасно із запуском родовища в експлуатацію виник проект його перетворення на підземне сховище газу[4], чому сприяло розташування неподалік від траси магістрального газопроводу Малкочлар — Стамбул. В межах проекту до 2003-го спорудили ще 6 свердловин (останніми стали Кузей-Мармара-10 та Кузей-Мармара-9Z), при цьому їх починали із розташованого на суходолі майданчику. Хоча початкові видобувні запаси оцінювались у 3,7 млрд м3,[5] проте в 2002 році розробку припинили після вилучення 2,5 млрд м3.[6] Залишений у резервуарі газ мав виконувати роль буферного для майбутнього підземного сховища газу Сіліврі, яке почало роботу в 2007-му.

Примітки
  1. Palabiyik, Yildiray; Özdemir, Adil (1 січня 2020). The seafloor indications for hydrocarbon potential of the Marmara Sea Basin (Northwestern Turkey) and proposed exploration zones along with some drilling locations. International Black Sea Coastline Countries Symposium - IV. Процитовано 2 січня 2022.
  2. ÖKE İSMET ÖZKILIÇ IN PARTIAL FULFILLMENT OF THE REQUIREMENTS FOR THE DEGREE OF MASTER OF SCIENCE IN PETROLEUM AND NATURAL GAS ENGINEERING.
  3. IMPaC Offshore Engineering GmbH: Kuzey Marmara Field Development. www.impac.de. Процитовано 2 січня 2022.
  4. Development of an underground gas storage: Kuzey Marmara Field.
  5. Inc, IBP (30 березня 2009). Turkey Mineral and Mining Sector Investment and Business Guide Volume 1 Strategic Information and Regulations (англ.). Lulu.com. ISBN 978-1-4387-4897-9.
  6. Corporate Presentation May 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.