Кузнєцов Владислав Олексійович

Кузнєцов Владислав Олексійович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	23 вересня 1992 (29 років); Жмеринка
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	95 ОАеМБр; 199 НЦ ВДВ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Лисичанськ;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «Народний Герой України»

Владисла́в Олексійо́вич Кузнєцо́в — солдат Збройних сил України.

Життєпис

Закінчив жмеринську школу, 2010 року — Жмеринське вище професійне училище, електромонтер контактної мережі, 2013-го — Київський електромеханічний коледж, технік-електрик.

Працював електромонтером тягових підстанцій на Укрзалізниці — в Жмеринській дистанції.

Контрактник 95-ї аеромобільної бригади, у складі якої з початку проведення АТО, перебував на Сході країни. 19 липня поблизу Лисичанська, рятуючи життя екіпажу, викинув гранату з БТРа. Вибухом Кузнєцову понівечено кисть правої руки, зазнав чисельних осколкових поранень. 20 липня при операції йому ампутована права кисть на рівні проксимального ряду кистьового суглобу.

Художник Володимир Козюк в серпні 2014-го продав свої картини та 10 тисяч гривень передав Кузнєцову на протез.

Після лікування, протезування та реабілітації він повернувся на службу — в 199 навчальний Центр ВДВ у Житомирі. Хлопець нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а наприкінці 2016 року йому вручили орден «Народний Герой України». Під час заходу Народна артистка України Ада Роговцева, вручаючи десантнику відзнаку, поцілувала його протез і подякувала за подвиг.

Кузнєцов став одним із героїв документального фільму «Я — не герой», де розповідалися подробиці страшного і трагічного для 95 бригади бою під Лисичанськом.

Крім цього, у 2016 році Владислав також став учасником мультимедійного проекту «Переможці», де були представлені світлини учасників АТО, що втратили кінцівки на війні, але не втратили силу духу і жагу до життя.

У мирному житті Владислав Кузнєцов не лише бере участь у соціальних проектах, але й демонструє спортивні досягнення. Зокрема, виступав у турнірах «Сила нації» та «Відважний воїн» по крос-фіту серед учасників АТО.

Відзначився десантник і на Національних Іграх Нескорених, які протягом 21-23 квітня 2017 року проходили в Києві. Він здобув «золото» в своїй категорії у плаванні.

Результатом завершального етап відбору до національної збірної стане участь України на Invictus Games в Торонто — міжнародних змаганнях для військових та ветеранів, які отримали поранення, травми та захворювання під час або внаслідок виконання службових обов'язків.

Нагороди

31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
3 грудня 2016 року у Краматорську відзначений орденом «Народний Герой України».
19 серпня 2017 року у Києві під час ІІІ Міжнародного Форуму національно-патріотичного єднання і духовності отримав суспільно-громадський статус «ЛИЦАР ДОБРОЇ ВОЛІ».

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.