Кукаркін Борис Васильович

Народився в Нижньому Новгороді. Знання здобув самоосвітою.

У 1928-1931 завідував обсерваторією Нижноновгородського гуртка аматорів фізики та астрономії, в 1931-1932 — астроном Ташкентської обсерваторії.

З 1932 працював у Московському університеті, з 1951 — професор, в 1952-1956 — директор Державного астрономічного інституту ім. П.К.Штернберга, в 1956-1960 — завідувач відділом змінних зір цього інституту, з 1960 - завідувач кафедрою зоряної астрономії (з 1965 — кафедра зоряної астрономії і астрометрії) університету та завідувач відділу вивчення Галактики Державного астрономічного інституту ім. П.К.Штернберга.

У 1941-1944 був у лавах Радянської Армії. У 1949-1961 — завідувач Редакцією астрономії Великої Радянської Енциклопедії.

Голова Комісії змінних зір Астрономічної ради АН СРСР (з 1956), президент Комісії № 27 «Змінні зорі» Міжнародного астрономічного союзу (1952-1958), віце-президент цього союзу (1955-1961).

Основні наукові роботи присвячено вивченню змінних зір і будови зоряних систем. 1928 року виявив залежність між періодом і спектральним класом затемнюваних змінних зірок.

1934 року спільно з Павлом Петровичем Паренаго встановив статистичну залежність між амплітудою спалахів та тривалістю пауз між спалахами у змінних типу U Близнюків, що дозволило їм передбачити спалах новоподібної зірки T Північної Корони. Здійснив дослідження кривих блиску, періодів і світностей цефеїд.

Разом з Паренаго склав каталог-картотеку різних характеристик змінних зірок, який покладено в основу «Загального каталогу змінних зір» (ЗКЗЗ), створеного за дорученням Міжнародного астрономічного союзу московськими дослідниками змінних зір під керівництвом Кукаркіна. Перше видання ЗКЗЗ, видане 1948 року, містило відомості про 10 912 зірок. Третє видання ЗКЗЗ і доповнення до нього (1969-1976) містять відомості про 26 000 змінних зір та інших нестаціонарних об'єктів. Ретельно вивчивши просторовий розподіл змінних зір різних типів у зіставленні з їх кінематичними і фізичними характеристиками, Кукаркін розвинув концепцію існування різних видів зоряного населення в Галактиці і довів неодночасність виникнення різних галактичних об'єктів. Разом з роботами В.Г.В.Бааде, дослідження Кукаркіна сприяли остаточному усталенню уявлень про Галактику як зоряну систему, що складається з взаємопроникних підсистем. За результатами всебічногого вивчення Кукаркіним кулястих скупчень 1974 року було видано його монографію «Кулясті зоряні скупчення», в якій наведено уточнені ним дані про відстані, світності, хімічний склад та інші характеристики скупчень. Низку робіт присвячено дослідженню міжзоряного поглинання світла за колірними еквівалентами понад 7000 зір. В них уточнено величину міжзоряного поглинання і характер його залежності від довжини хвилі. Спільно з Паренаго написав книгу «Змінні зорі та способи їх спостереження» (1-е вид. 1938, 2-е вид. 1947), що справила значний вплив на популяризацію вивчення змінних зір у СРСР. Один з авторів монографії «Змінні зорі» (т. 1-3, 1937-1947), відповідальний редактор колективної монографії «Нестаціонарні зорі та методи їх дослідження" (т. 1-5, 1970-1974). Був ініціатором створення 1928 року бюлетеня «Змінні зорі» і його відповідальним редактором протягом 49 років.

• Батько - Кукаркін Василь Васильович (1876-1938). Народився в 1876 в с. Мамадиш Мамадишського р-ну в Татарстані. У 1896-1901 навчався та у 1914-1928 викладав у Ніжинському історико-філологічному інституті, певний час був деканом. З 1927 по 1931 рік був професором історії у Полтаві. У 1930-х рр. проживав у смт Лосинівка Ніжинського району. Займав посаду директора школи та викладав німецьку мову. 29 червня 1937 р. заарештований за негласним наказом тодішнього секретаря Лосинівського райкому Олексія Федорова. За вироком спецколегії Чернігівського облсуду від 23 вересня 1937 р. ув’язнений до виправно-трудових таборів терміном на 5 років. Подальша доля - невідома. Реабілітований 20 вересня 1960 р.

• Премія ім. Ф.О.Бредіхіна АН СРСР (1950).

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)