Кукін Юрій Олексійович

Кукін Юрій Олексійович (рос. Кукин Юрий Алексеевич; 17 липня 1932, Сясьстрой, Російська РФСР) 7 липня 2011, Сясьстрой) російський поет, композитор, драматург, бард, тренер з фігурного катання.

Кукін Юрій Олексійович
рос. Юрий Алексеевич Кукин
Фото 2008 року
Ім'я при народженні Кукін Юрій Олексійович
Народився 17 липня 1932(1932-07-17)
Сясьстрой
Помер 7 липня 2011(2011-07-07)[1] (78 років)
Санкт-Петербург, Росія
Поховання Південний цвинтар (Санкт-Петербург)
Країна  Росія
 СРСР
Національність росіянин
Діяльність поет, драматург, бард, композитор
Alma mater Національний державний університет фізичної культури, спорту і здоров'я імені П. Ф. Лесгафтаd
Знання мов російська
Жанр авторська пісня
Нагороди Лавреат конкурсу туристської пісні II Всесоюзного походу молоді в Москві в 1966 р.[2]
IMDb ID 1120349

Біографія, ранні роки

Юрій Кукін народився в поселенні Сясьстрой, де працювала його мати. Двоюрідний дід Юрія був другом Серго Орджоникидзе[3].

Навчання

Головна споруда інституту імені Лесгафта, Санкт-Петербург. Фото 2012 р.

Первісно ні до співу, ні до музики не мав відношення. Але, як всі молоді, слухав різну музику і цікавився нею. Відомо, що писав якісь вірші в шкільні роки. Первісну освіту отримав у Ленінградському інституті імені П. Ф. Лесгафта, котрий закінчив з відзнакою 1954 року. Працював тренером в спортивних школах з фігурного катання. на той час це був зовсім новий фах у СРСР. Але ще в студентські роки захоплювався модним тоді джазом і навіть грав на барабанах[2]. Ще 1948 року писав примітивні пісеньки до студентських капусників. Трохи попрацював з музиками Петродворцового годинникового заводу[3]. До 1973 року сам мешкав у Петергофі, працював як тренер у Петергофі, Ломоносові, у тодішньому Ленінграді. Юрій Кукін першим створив балет на льоду на тему Олександра Пушкіна «Казка про рибалку та рибку».

З 1960-х років почав брати участь у геологорозвідних партіях, працював на Камчатці, в Сибіру, на Далекому Сході Російської Федерації. Вже з другої геологорозвідної експедиції повернувся з новими піснями.

Родина

Був тричі одруженим. Мав сина та доньку.

Неповний перелік пісень Юрія Кукіна (російською)

  • У каждого свой Эверест и Монблан
  • Старый сказочник
  • За Туманом
  • Говоришь, чтоб остался я
  • Париж
  • Осенние письма
  • А метель кружила…
  • А мне порою так бывает тошно… (посвята Аріку Круппу)
  • Ах этот дом на полпути… (Будинок на півдорозі)
  • Ах, чтоб мне лопнуть — это ж старый Билл!.. (Ковбой)
  • Было тихо тогда… (Розставання)
  • В конце концов, плевать на это…
  • Ветреная девочка, давняя любовь…
  • Вот вы поверили в меня, а жаль мне…
  • Вот придумал я как-то… (В Африці)
  • Вот якорь поднят, птиц звенящий караван…
  • Всё чаще стали сниться поезда… (Сни)
  • Вы пришлите в красивом конверте… (Романс)
  • Вы простите… (Квиток)
  • Где-то город качает детей…
  • Где вы, близкие, и где — чужие?.. (Дорожні роздуми)
  • Где же мы виделись? Вспомнить так хочется!.. (Спогади)
  • Где-то огнями поздними…
  • Давайте перейдём «на ты»… (Пародія на пісню Булата Окуджави)
  • Дверь не идут открывать…
  • Дверь открыта… (Нічний гість)
  • Дуня, перестань слезить платочек… (Дуня)
  • Днём морозным петергофским парком… (Обірвана лижня)
  • До свиданья, мои дорогие… (Елегія)
  • Женская песенка
  • Жизнь, мой путь, увы, исповедим…
  • Здесь вечный снег, как вечный страх…
  • Здравствуй, город…
  • И снова уходим…
  • Как всё-таки прекрасно возвращаться… (Повернення)
  • Когда-нибудь…
  • Когда уходят, не прощаясь…
  • Лес таёжный… (Нічна пісенька)
  • Мертвенным светом луна заливает… (Памірський блюз)
  • Мне солнце виски опалит… (Йди)
  • Моё пальто — моя страна…
  • Наговорили мне… (Гості)
  • Над Парижем птицы не летают… (Над Парижем)
  • Настала осень… (Цитатна пісенька)
  • Не случайно меня… (Сент-Женев'єв-де-Буа)
  • Ни боли, ни досады… (Морська пісня)

|

  • Ну кто придумал эти горы…
  • Ну куда бежать от моей беды…
  • Ну что, борода, надоело… (Арктичний вальс)
  • Ну что ты смеешься, а слёзы в глазах?..
  • Очень растревожила… (Туга дорожня)
  • Первый пояс — девяностый пояс… (Квиток)
  • Пожалуйста, тихо, не надо шуметь…
  • Сколько… (Привітання Є.Клячкіну на 50-річчя)
  • Пора, пора, сними ладонь с плеча… (Вже час)
  • Потерял я тебя, потерял…
  • Почему я опять вместе с солнцем встаю…
  • Приснился сон — и маюсь… (Жарт)
  • Пью за подорожник, он мне всех дороже… (Подорожник)
  • С одним человеком случилась беда… (слова Юрія Тейха)
  •  — Свободен? Да как сказать… (Пародія на пісню Ю. Візбора)
  • Сегодня океан тревожен…
  • Сегодня провожаю я… (Проводи друзів)
  • Соберутся друзья… (Пісня про відсутнього друга)
  • Спешите, спешите, открыта, открыта…
  • Стучит по брезенту палатки сосед…
  • Тайгу, людей… (Рудничним геофізикам)
  • Ты в тайге от тоски задыхался… (Володі Бедареву)
  • Ты не поверишь — здесь кругом цветы….
  • Ты сказал, поёшь… (Пісня про дві зустрічі)
  • Ты играл чудесно на гитаре…
  • Ты слышишь…
  • У человека есть душа… (Душа)
  • Устали герои, устали… (Втомлені герої)
  • Утро, как будто без сна…
  • Цветы поставьте в воду! Все за стол!..
  • Чёрт возьми, я ужасно завидую… (Альпіністська песня)
  • Что-то ветер сегодня… (Вітер)
  • Я бездомным марктвеновским Геком… (Гек Фінн)
  • Я безнадёжно счастлив, как влюблённый евнух… (Східна композиція)
  • Я за мечтами почти не заметил… (Талісман)
  • Я, конечно, стану старым… (Якби)
  • Я не верю в знахарок… (Вам)
  • Я перепутал звёзды… (Пізно)
  • Я уйду, мимоходом заглядевшись на небо…
  • Я умру на бегу, торопясь, опоздав…
  • Ящички, мешочки, дальние дороги… (Пісенька про ноги)

Шлях до авторської пісні

На запитання, як він прийшов до авторської (бардівської) пісні, відповідав, що розчарувався у тому пісенному мотлоху та офіціозі, що чув по всесоюзному радіо. Тим не менше з часом перейшов (був вимушений?) перейти до офіційних радянських концертних установ. З 1968 року Ю. Кукін виступав як артист Ленконцерту, з 1971 р. працював у Ленінградській обласній філармонії, а з 1988 року працював у Ленінградському театрі-студії «Бенефіс».

В концертах Юрій Кукін виконував не тільки власні пісні. а й інших авторів. На його концерти приходили знавці як його творів, так і бардівської пісні як такої. На один з концертів прибула молодь з вишів тодішнього Ленінграда, бо знала, що пісень про Москву та комуністичний офіціоз не буде, бо їх не знайти в творчому доробку митця. На сцену почали передавати клаптики паперу з замовленнями на улюблені пісні. Здивований Кукін прочитав підпис «З надією від студентів». Бард дарував своїм прихильникам надії без обману.

Смерть

Хворів на гіпертонічну хворобу. Помер у Санкт-Петербурзі 7 липня 2011[4].[5] Поховання відбулося на Південному кладовищі.

Увічнення пам'яті

Ім'я Юрія Кукіна було надано перевалу в Заалайському хребті (гори Памір).

Джерела

Див. також

Примітки

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.