Кулачне право
Кулачне право — типове для феодального правопорядку право сильного.
Ця форма вирішення спорів своїми силами, не вдаючись до допомоги державних органів, була широко поширена, особливо в Німеччині в XI—XIII століттях. За допомогою кулачного права могутніші феодали нав'язували свою волю слабшим, що нерідко супроводжувалося захопленням їхніх земель, майна, а також кріпосних селян. Кулачне право санкціонувало розбій і свавілля[1].
Див. також
Примітки
- Юридична енциклопедія
Посилання
- Кулачне право // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.