Кулибаба Петро

За свідченням Привалова, вчився пан Кулибаба у полтавських кобзарів, багато перейняв від Остапа Вересая. Грав на кобзі і бандурі.

Був в одній компанії з Хведором Холодним, Іваном Кравченком-Крюковським, Хведором Вовком. Повернувшись на Слобідщину, жив у с. Ольшана Харківської губернії.

Кріст зазначав, що Колибаба (у Кріста, так як говорять вільшанці, «Кулибаба») був «родоначальником першої школи» кобзарів, найвідомішим із яких був живий в час Кріста Гнат Тихонович Гончаренко.

Незважаючи на «економічну невигоду», мав кількох учнів: Михайла з Миронівки Долженківського повіту Харківської губернії, Уляна з Валок, Гната Гончаренка з Ріпок.

Тексти дум близькі до записи від Терешка Жадана. В містах вживає тексти від дум «Про Самійлу Кішку», «Сокіл і соколя» які були записані П. Мартиновичем від Івана Кравченка.

Помер Петро Кулибаба під час пожежі.

У репертуарі мав притаманні «харківській школі» думи:

• Дума про Олексія Поповича,
• Дума про Івася Коновченка
• Втеча трьох братів з Азова (1857)
• Дума про плач невільників (1857)

Від Кулибаби робили свої записи:

• Микола Сумцов,
• Степан Ніс,
• Михайло Ніговський, (с. 1857)
• Вовк Хведір.

• Гнат Гончаренко
• Михайло з Миронівки
• Улян з Валок (Валківський)

• Черемський, К. П. Повернення традиції / К. Черемський. — Х.: Центр Леся Курбаса. — 1999. — 288 с.
• Черемський, К. П. Шлях звичаю. — Х.: Глас. — 2002. — 444 с.
• Українські народні думи (у п'яти томах) // Упор. Дмитренко М. К., Грица С. Й. , Довженок Г. В.,// НАНУ ІМФЕ, Київ, 2009, Т.1. с. 855

• Колибаба Петро // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 493.