Кульчицька Зоя Григорівна

Зоя Григорівна Кульчицька (нар. у лютому на Житомирщині) — художниця, народний майстер України з нетрадиційного декоративного мистецтва. Лауреат премії імені Іванни Блажкевич (2007)[1], член літературного об'єднання при Національній спілці художників України[2].

Зоя Григорівна Кульчицька
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність живопис, декоративно-прикладне мистецтво
Відома завдяки художниця
Нагороди Премія імені Іванни Блажкевич

Життєпис

Народилася на Житомирщині. Мати родом із батьківщини Григорія Сковороди села Чорнухи, Полтавщина. Талан до декоративно-прикладного мистецтва розвивав батько. У три роки ліпила різні фігурки.

Із 1945 року живе в Тернополі. Закінчила школу і вступила в навчальний заклад, де отримала освіту зв'язківця.

Працювала в Тернопільському центральному телеграфі.

У 1952 році вийшла заміж за військового льотчика і переїхала в Крим (м.Євпаторія).

Згодом знову повернулася в м. Тернопіль, де проживає й зараз.

Випускала газету «Колючка».

У 1988 році створила свою першу картину, уже перебуваючи на пенсії.

Училася за полотнами Марчука Івана.

У 2007 році присвоєно звання лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Іванни Блажкевич за цикл картин на тему українських народних казок.

Нагороджена дипломом ІІІ ступеня Тернопільської обласної мистецької виставки-конкурсу на здобуття премії імені Ярослави Музики (2014)[3].

Доробок

Декоративне мистецтво

Особливості техніки — очерет, пирій і дикий щавель «вплітає» у свої картини. Таку техніку вигадала сама. Всього художниця має близько 400 картин. Більшість з них опинилися за кордоном — у Польщі, Америці, навіть у Китаї, адже ці твори зазвичай купують іноземці на згадку про Україну. Любить малювати пейзажі, але ніколи — з натури. Всі картини спочатку народжуються в уяві. Проте інколи люди впізнають у них своє село чи якісь місця, де вони відпочивали[4].

У 1994 році відбулася перша персональна виставка художниці (60 робіт).

У 1995 — друга виставка робіт у Тернопільському національному педагогічному університеті.

Улюблені картини художниці — «Наш Тернопіль. Надставна церква», «Казковий пейзаж», «Казковий будиночок».

Літературні твори

Із 2001 року пише твори. Авторка 5 книжок для дорослих і 2 для дітей. У 2012 році видала дитячу книжку «Погляд підсніжника».

На твори Кульчицької Зої тернопільські композитори пишуть музику. Тернопільська співачка Сорочинська Світлана виконує пісню «Лети моя пісне» на слова Зої Кульчицької[5].

Джерела

Хіба не щастя бачити це небо…? Подільська толока: Альманах літературного об'єднання/ Упорядник і автор передмови В. Барна. — Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2004. — 216 с. Турко Г. Майстриня Зоя Кульчицька //Тернопільський оглядач. — № 41. — 2008. — 14 листопада. — С.18-19.

Примітки
  1. Чуйко І. Майстриня і проліски
  2. Красная Н. Зоя Кульчицкая: «Мои картины — эпизоды фантастических снов»
  3. Кузишин І. І. Інформація про проведення обласної мистецької виставки-конкурсу на здобуття премії імені Ярослави Музики «Мальовничий край Тернопільщини»
  4. Хлань Оксана Вигадала картини з очерету і щавлю
  5. Тернопільська співачка ділиться любов'ю до пісні

Посилання
Зовнішні відеофайли
 "Скарби роду" Зоя Кульчицька на YouTube // Тернопільська філія НСТУ 2015. — 22 вересня.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.