Чорнухи

Чорну́хи — селище міського типу в Україні, колишній центр Чорнухинського району Полтавської області. Козацьке містечко найбільше відоме як батьківщина українського філософа Григорія Сковороди, тут діє літературний музей з меморіальною садибою батьків Григорія Сковороди, встановлено йому пам'ятник.

смт Чорнухи
Герб Чорнух
Будівля Чорнухинської райдержадміністрації
Будівля Чорнухинської райдержадміністрації
Країна  Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Лубенський район
Рада Чорнухинська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1261
Статус із 1971 року
Площа 6,90 км²
Населення ▼ 2534 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 37101
Телефонний код +380 5340
Географічні координати 50°16′24″ пн. ш. 32°56′18″ сх. д.
Водойма р. Многа
Відстань
Найближча залізнична станція: Пирятин
До станції: 35 км
Селищна влада
Адреса 37100, Полтавська обл., Лубенський р-н, смт Чорнухи, вул. Центральна, 39
Карта
Чорнухи
Чорнухи

Чорнухи у Вікісховищі

Чорнухи — центр селищної ради[2], якій підпорядковане село Богданівка. Територія населеного пункту займає площу 690 га. Загальна кількість населення Чорнух, згідно з переписом населення, на 1 січня 2002 року становила 3 138 мешканців.

Із 17 липня 2020 року входить у склад Лубенського району.

Географічне розташування

Селище міського типу Чорнухи знаходиться на лівому березі річки Многа, вище за течією примикає село Харсіки, нижче за течією на відстані 6 км розташоване село Пізники, на протилежному березі — села Кізлівка та Ковалі.

Через селище проходить автомобільна дорога Т 1714, за 2 км від селища проходить автотраса Р60. Найближча залізнична станція — Пирятин знаходиться за 38 км, у Чорнухах функціонує автостанція. Відстань до обласного центру міста Полтави — 200 км, до столиці Києва — 180 км.

Населення

Динаміку змінюваності населення Чорнух демонструє нижче наведена Таблиця:

Чисельність населення Чорнух (за роками)
1859 1900 1910 1923 1927 1939 1984 1990 2001 2006 2008 2017
1 886 2 255 2 904 2 318 3 392 2 973 2 900 3 396 3 138 3 002[3] 2 695 2 534

Назва

Щодо походження топоніму «Чорнухи», крім декількох народних легенд, в тому числі і тієї, що апелює до козака-першопоселенця на ім'я Чорнуха, висуваються 3 версії:

  1. співвідносить назву селища із уживаною в києво-руські часи назвою племені торків «чорні» за їх більшу смаглявість (існували вживані звороти «пішли до чорних», «пішли до чорнух»), які (точніше їх частина) у цих місцинах несли кінну військову службу на боці Київського князя. Начебто, так могла скластися назва фортечного містечка, а потім вже й всього поселення — Чорнухи. На підтвердження цієї теорії, зокрема, висловлюється чорнухинець-історик Л. В. Падалка, який зазначає, що Чорнухи заснували племена туземного походження, від них і пішла назва поселення, також про те, що кочівники торки переходили до осілого способу життя і служили у київських князів, несучи варту на кордонах, писав і російський історик В. Й. Ключевський;
  2. історик О. М. Лазаревський згадує у своїх працях, що в литовсько-руські часи жили бояри Чорнухи, які мали свої володіння на Лівобережжі, і, вочевидь, на землях нинішніх Чорнух, від чого і могла піти назва поселення;
  3. ще одна версія полягає в тому, що за доби Київської Русі землі належали київському князеві, боярам, воєначальникам, дружинникам, і зокрема, землі Чорнух належали са́ме київському князеві, які в той час називалися чорними, а селяни чорносошними. Отже, можливо, від «чорних земель» і походить назва Чорнух[4].

Історія

Від заснування до входження у Російську імперію

Дата заснування Чорнух невідома. Перша згадка про цю місцевість датується 1261 роком. Є припущення, що Чорнухи, як фортеця для захисту від печенігів та половців, були засновані ще за часів Київської Русі, але наприкінці ХІІІ століття були зруйновані монголо-татарами.

Наступна згадка про населений пункт зустрічається уже в 1641 році. В інвентарній книзі 1647 року Чорнухи значились серед володінь князя Вишневецького на Полтавщині.

З початком національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648) чорнухинці сформували дві козацькі сотні, які ввійшли до складу Кропивненського полку (полковник Філон Джалалій). В складі Кропивенського полку чорнухинці залишалися до розгрому Вишневеччини — володінь Яреми Вишневецького з центром у місті Лубнах.

Після створення Лубенського полку Чорнухинські сотні, а також Городищенська і Куріньківська були переведені до нього і залишались там аж до ліквідації полкового устрію в Україні.

Під час московсько-козацької війни (1658—59) російські війська боярина Григорія Ромодановського у червні 1658 року спалили Чорнухи за підтримку гетьмана Івана Виговського, а більшість людей містечка винищили (також ними були спалені і сусідні міста Лубни, Пирятин та інші).

У 1665 році містечко знову було спалене, але відродилось і залишалось вільним до середини XVIII століття, коли багато навколишніх земель було роздаровано царським урядом.

Чорнухи у XVIII — на початку ХХ століть

Під час Північної війни (1700—21) чорнухинці у складі Лубенського полку воювали проти шведів у Прибалтиці. Після утворення гетьманом Іваном Мазепою військового союзу з шведським королем Карлом XII, більшість чорнухинців залишились вірними російському царю Петру І. 11 грудня 1708 року Чорнухи були взяті штурмом шведським загоном, багато чорнухинців загинуло, а частина їх згоріла разом з Воскресенською церквою, у якій вони зачинились.

У 1740-х роках царський уряд подарував землі довкола Чорнух грузинським князям Асихмановим; чимало земель захопив чорнуський сотник Семен Максимович.

У 1786 році Катерина ІІ передала Чорнухи у вічне володіння графу О. А. Безбородьку (1746—99). На той час у містечку було 3 дерев'яні церкви, шпиталь, 6 панських дерев'яних будинків, 4 млини, селітряний завод[5].

Старе приміщення школи

За переписом 1859 року в Чорнухах — 332 двори, 1 886 жителів, 3 церкви, сільське училище, волосне правління, сільська розправа, поштова станція, відбувалося 4 ярмарки на рік.

3 вересня 1903 року в містечку відкрилась 2-класна Чорнухинська міністерська школа з 5-річним терміном навчання, яка стала попередницею сучасної селищної школи.

Улітку 1906 року в Чорнухах відбувся страйк сільгоспробітників поміщика Немировського, який був збройно придушений.

Чорнухинці були учасниками І Світової війни, революційних подій. Під час громадянської війни жителі Чорнух були в різних політичних таборах і вели між собою запеклу збройну боротьбу. Вперше радянську владу у Чорнухах встановлено у 1918 році. У 1920 році на Чорнухинщині організувався і діяв проти більшовиків повстанський загін отамана Гонти[6].

За СРСР і у незалежній Україні

В 1923 році Чорнухи стали районним центром Лубенського округу, у якому налічувалось 2 318 жителів. Станом на 1927 рік у Чорнухах — 725 дворів, 3 392 жителі.

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 280 жителів селища[7].

Під час перепису в 1939 році населення становило 2 973 жителі.

У 1928—30 роках у Чорнухах організовано 4 ТСОЗи — «Пролетарський косар», «Плугатар», «Колосок» та «Серп», на базі яких у 1930 році утворено 3 артілі (ім. Г. І. Петровського, «Нове життя», «Вільна праця»).

6 січня 1932 р. почала видаватися районна газета «Нова праця»[8].

Багато жителів Чорнух загинуло під час ІІ Світової війни. Рівно 2 роки — у період від 17 вересня 1941 року до 17 вересня 1943 року Чорнухи перебували під німецькою окупацією. 227 жителів Чорнух були вивезені на примусові роботи до Німеччини.

На початку 1960-х років у зв'язку з укрупненням Чорнухинський район був ліквідовиний, а починаючи з 1 січня 1967 року Чорнухи знову стали райцентром.

У 1971 році населений пункт одержав статус селища міського типу. В 1984 році населення Чорнух — 2900 чол.

Під час проведення референдуму за незалежність України чорнухинці однозначно проголосували «ЗА» (90,2 %).

У 2006 році на базі колишнього кінотеатру був відкритий кіноконцертний зал, також у 2000-х роках у селищі збудували великий православний храм, натомість районний Будинок культури був знищений внаслідок пожежі.

17 липня 2020 року постановою Верховної Ради України Чорнухинський район був ліквідований і Чорнухи увійшли у склад Лубенського району.

Економіка: промисловість, транспорт, сфера послуг
Автостанція «Чорнухи»

В економіці Чорнух, як і району, провідне місце займає сільське господарство, зокрема вирощування і первинна переробка переважно харчових культур, а також продуктів птахівництва і тваринництва.

У Чорнухах діє ВАТ «Чорнухиптиця», декілька фермерських господарств.

Селище має автостанцію, через яку здійснюється автобусне сполучення з Полтавою, Харковом, Києвом, Лубнами, Пирятином, Лохвицею.

В Чорнухах розташовані селищне відділення поштового зв'язку, а також відділення декількох банків: Чорнухинське територіально-відокремлене безбалансове відділення Полтавської дирекції банку «Полтавабанк», Чорнухинська філія Лубенського державного Ощадного банку України № 146/053.

Медицина, освіта і культура

У Чорнухах функціонують районні центральна лікарня та поліклініка.

Літературно-меморіальний музей Сковороди

З огляду на розміри Чорнух, єдиним навчальним закладом селища є Чорнухинська загальноосвітня школа імені Г. С. Сковороди[9], яка, втім, має понад столітню історію і сталі традиції, а її старе приміщення є також найстарішою будівлею Чорнух (1900—03).

У селищі функціонує дитсадок «Берізка» (вул. Мележика, 10), який відвідують близько 120 дітей[10].

Закладами культурно-освітньої сфери в Чорнухах є кіноконцертний зал, центральна районна бібліотека для дорослих імені Г. C. Сковороди[11], районна бібліотека для дітей, дитяча музична школа.

Скарбницею пам'яток історії та культури Чорнухинського краю є літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди, утворений ще в 1972 році (на 250-ліття від дня народження мислителя), що включає до свого складу відтворену меморіальну «хату батьків Сковороди».

У селищі є футбольне поле, яке перебуває у непоганому стані (кінець 2000-х років).

Видається районна газета «Нова праця» (періодичність виходу — двічі на тиждень).

У Чорнухах встановлено рад пам'ятників і пам'ятних знаків — за СРСР: Григорію Сковороді (1972), партизанці Л. Бугорській (1989), декілька братських могил воїнів ВВв; за незалежності України — на честь воїнів-інтернаціоналістів Чорнухинщини, курган з меморіальним хрестом у пам'ять про жертв політичних репресій і голодоморів, Курган козацької слави.

Об'єкти культурної спадщини

В Чорнухах збереглося декілька цінних але, на жаль, маловідомих історичних будівель:

  1. Земська трикомплектна школа Лохвицького земства. Збудована у 1913 році в стилі українського модерну за проектом відомого митця Опанаса Сластіона. Будівля П-подібна в плані, одноповерхова, прикрашена мереживом цегляних орнаментів, має шестикутні двері та вікна і дві високі декоративні башточки. На об'єкт вже виконана облікова документація і скоро школа стана офіційною пам'яткою архітектури.
    Земська трикомплектна школа у смт. Чорнухи. 1913 р.
  2. Міністерська двокомплектна школа. Збудована у 1900-03 роках, двоповерхова. Прямокутна, симетрична. Вхідна група підкреслена дерев'яним фронтончиком. Цінний взірець стилю історизм. Розташована поряд з музеєм Григорія Сковороди.
    Міністерська двокомплектна школа у смт. Чорнухи. 1900-03 рр..
  3. Земська лікарня. Збудована близько 1912 року за проектом Опанаса Сластіона. В будівлі лікарні була розташована і квартира лікаря. Споруда репрезентує стиль українського модерну. Вона унікальна для української архітектури початку 20 століття. Прикрашена вишуканим цегляним декором за мотивами народних орнаментів. На жаль, у 2016 році колишня лікарня пошкоджена перебудовами.
    Земська лікарня в смт. Чорнухи. Бл. 1912 р.
  4. Міський садибний будинок. Знаходиться на території Чорнухинської лікарні, поряд з будівлею колишньої земської лікарні. Збудований в стилі пізнього класицизму. В плані Г-подібний, одноповерховий. Наріжний кут прикрашений декоративною башточкою. Вірогідно — це найстаріша збережена споруда районного центру, збудована, судячи з архітектури, у середині 19 ст.
    Міський садибний будинок в смт. Чорнухи. 19 ст.

Персоналії
Пам'ятник Г. Сковороді

Галерея
  • Чорнухи. Хата меморіальної садиби українського філософа Г.С.Сковороди

Див. також

Виноски
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Сайт Чорнухинської ОТГ. https://chornuhynska-gromada.gov.ua/.
  3. За даними селищної ради
  4. Історична довідка про заснування та версії походження назви селища Чорнухи на Офіційний сайт Чорнухинської ЗОШ ім. Г. С. Сковороди
  5. Чорнухи // За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6. — с. 972
  6. Чорнухи — громадський сайт. Архів оригіналу за 13 лютого 2010. Процитовано 29 жовтня 2011.
  7. Чорнухи. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  8. № 3065. Новый труд // Летопись периодических и продолжающихся изданий СССР 1986—1990. Часть 2. Газеты. М., «Книжная палата», 1994. стр.401
  9. Офіційний сайт школи
  10. Установи та заклади соціальної сфери (Чорнухинського району) на Сайт Чорнухинської районної державної адміністрації
  11. Сайт бібліотеки

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.