Курська ТЕЦ-1

Курська ТЕЦ-1 – теплова електростанція на заході Росії.

Курська ТЕЦ-1

Розташування	Росія Курська область, Курськ
Введення в експлуатацію	1955 – 1965 (перша – третя черги), 1976 – 1986 (четверта черга, водогрійне обладнання)
Модернізація	1989 – 1998 (п’ята черга)
Вид палива	природний газ
Водозабір	Сейм
Котельні агрегати	4 парові Таганрозький котельний завод ТП-15, 6 водогрійних КВГМ-100
Турбіни	1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-90/13 + 1 Ленінградський металічний завод ПТ-65/75-90/13
Встановлена електрична потужність	125
Материнська компанія	«Квадра»
ідентифікатори і посилання

У 1955 – 1956 роках на майданчику ввели в експлуатацію котельню із трьома паровими котлами типу ПК-19 продуктивністю по 120 тон пари на годину, від яких живились дві турбіни типу Т-27-90М потужністю по 27 МВт (за іншими даними, щонайменше одна з них відносилась до типу ВК-25-1).

В 1958 – 1965 роках запустили другу і третю черги із шістьома котлами Таганрозького котельного заводу типу ТП-15 продуктивністю по 220 тон пари на годину, які забезпечували роботу трьох запущених в 1958 – 1962 роках парових турбін Ленінградського металічного заводу ПТ-60-90/13 потужністю по 60 МВт (за іншими даними, щонайменше одна з них відносилась до типу ПТ-50-90/13 та мала потужність 50 МВт). Загальний показник електричної потужності станції при цьому досягнув 207 МВт при тепловій потужності у 508 Гкал/год.

У 1976 – 1986 роках ввели в дію четверту чергу із шести водогрійних котлів КВГМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год.

В 1989 – 1998 роках велись роботи з модернізації ТЕЦ (п’ята черга), під час яких одну з турбін ПТ-60-90/13 замінили на турбіну Ленінградського металічного заводу типу ПТ-65/75-90/13 потужністю 65 МВт. Частину застарілого обладнання вивели з експлуатації, тому загальний показник станції скоротився до 175 МВт.

Станом на кінець 2010-х в роботі залишаються турбіни зі станційними номерами 3 та 4 загальною потужністю 125 МВт. Із котлів продовжують працювати чотири ТП-15 та всі шість водогрійних.

В 2010-х роках узялись за реалізацію проекту спорудження на майданчику сучасного енергоефективного парогазового блоку комбінованого циклу. Втім, власник станції не впорався з усіма своїми планами (всього він запланував звести чотири парогазові блоки на різних ТЕЦ) і у 2016-му проект на Курській ТЕЦ скасували як такий, що мав найменший ступінь готовності.

Первісно станція використовувала вугілля, проте в подальшому була переведена на природний газ, який з’явився у Курську із запуском трубопроводу Шебелинка – Брянськ. А у 1980-х роках через Курськ пройшли кілька потужних газопроводів, які транспортували ресурс західносибірського походження (Єлець — Кременчук — Кривий Ріг, Єлець — Курськ — Київ, Єлець — Курськ — Диканька).

Для видалення продуктів згоряння під час будівництва п’ятої черги звели димар заввишки 180 метрів.

Вода для технологічних потреб надходить з річки Сейм.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 110 кВ та 35 кВ.[1][2][3][4]