Кутір-Наххунте II

Старший син царя Шутрук-Наххунте I. Замолоду призначається намісником Суз. За наказом батько розпочав перебудову храму Іншушинака. У написі того часу, в якій він Кутір-Наххунте назвав «улюбленим слугою» бога без згадки будь-якого титулу, він повідомляє, що оскільки стіни храму були зруйновані, тому він наказав повністю їх знести і замінити обпаленими цегляними. Ці нові стіни Кутір-Наххунте велів прикрасити самобутніми рельєфами.

Близько 1160—1158 років до н. е. брав участь у великій кампанії проти Вавилонського царства. після захоплення Вавилону стає намісником еламських військ, а номінальним царем було повставлено Енліль-надін-аххе. Але той невдовзі повстав. Боротьба з ним Кутір-Наххунте трвиала 3 роки йзавершилася перемогою еламітів. Вавилон було пограбовано, звідки вивезено священну статую бога Мардука.

Близько 1155 року до н. е. після смерті батька став царем. Намісником Вавилонії призначив свого брата Шілхак-Іншушинака. Того ж року в Ісіні під орудою Мардук-кабіт-аххешу почалося повстання проти влади Еламу. Боротьба з ним тривала з перемінним успіхом — декілько разів еламіти втрачали й повертали собі Вавилон.

Водночас продовжив відновлення провідних храмів держави — богів Лагамаль в Сузах, Мамхат в Кізаваку, храм в Ліяні. Помер Кутір-Наххунте II близько 1150 року до н. е., можливо внаслідок змови. Йому спадкував брат Шілхак-Іншушинак.

Дружина — Наххунте-Уту

Діти:

• Хутелутуш-Іншушинак (д/н—1110 до н.е.), цар Аншану і Суз

• D. T. Potts: The Archaeology of Elam. Formation and Transformation of an Ancient Iranian State. Cambridge University Press, Cambridge u. a. 1999, ISBN 0-521-56358-5, S. 237—239
• Gwendolyn Leick, Who's Who in the Ancient Near East, London and New York 2002, s. 96.