Кушелєва Любов Іллівна
Графиня Любов Іллівна Кушелєва (уроджена Безбородько; 1783 — 26 липня 1809) — фрейліна, спадкоємиця величезного статку братів Безбородьків, дружина адмірала Григорія Кушелєва.
| Кушелєва Любов Іллівна | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Любовь Ильинична Безбородко |
| Народилася | 1783 |
| Померла | 14 (26) липня 1809 |
| Поховання | Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург) |
| Країна |
 Російська імперія |
| Рід | Кушелєвиd |
| Батько | Ілля Андрійович Безбородько |
| Брати, сестри | Лобанова-Ростовська Клеопатра Іллівна |
| У шлюбі з | Кушелєв Григорій Григорович (старший) |
| Діти | Кушелєв-Безбородько Олександр Григорович і Кушелєв Григорій Григорович (молодший)d |
Життєпис
Дочка графа Іллі Андрійовича Безбородька від шлюбу з Ганною Іванівною Ширяй. Отримала домашнє виховання під керівництвом матері. У день коронації імператора Павла I, у квітні 1797 року, стала фрейліною до двору імператриці Марії Федорівни.
У 1799 разом з молодшою сестрою Клеопатрою, згодом княгинею Лобановою-Ростовською, стала спадкоємицею колосального статку свого дядька князя О. А. Безбородька. Була найбагатшою нареченою Росії свого часу, за скромними оцінками рухоме і нерухоме майно її частки спадщини (не рахуючи капіталів) становило понад 10 мільйонів рублів. Князь Безбородько часто говорив: «Для моєї племінниці немає нареченого, як для графа В. Кочубея немає нареченої»[1].
13 жовтня 1799 року в віці 16 років вийшла заміж за улюбленця імператора, вдівця, сорокапятирічного графа Григорія Григоровича Кушелєва. За твердженням графа Ростопчина, цей нерівний шлюб був влаштований графом Завадовським, і наречена йшла заміж охоче[2]. Весілля було в Зимовому палаці, там же у вересні 1800 року народився їхній первісток Олександр.
За свідченням А. С. Шишкова, Павло I був вкрай незадоволений одруженням Кушелєва, запідозривши його в користолюбстві. Коли адмірал захворів, Павло висловив упевненість, що лікар його заморити, додавши: «Втім невелика біда, якщо й помре! Він одружився на багатстві і пішов в холопи до своєї дружини. Я сам, пане, люблю жінок, але не стану їздити за ними на зап'ятках». Шишков, бачачи подібне обурення, заперечував: «Государю, може він не добре зробив, що в таких літах одружився, але я смію за нього ручатися, що до цього спонукала його гідність сієї дівиці, а не багатство її, в якому він, будучи настільки від Вашої Величності нагороджений, не має ніякої потреби»[3].
Після вступу на престол Олександра I граф Кушелєв вийшов у відставку. Жив у своїх маєтках, де займався сільським господарством. Любов Іллівна з дітьми жила в Петербурзі. Свій будинок на наб. Кутузова д. 6 вона тримали відкритим, давала звані обіди та вечори. За відгуками сучасників графиня була жінкою красивою і люб'язною. Після десяти років заміжжя, в липні 1809 року вона померла зовсім молодою і була похована на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври[4].
Діти
У шлюбі мала двох синів і доньку, яких граф Кушелєв після її смерті в 1809 році віддав на виховання сестрі дружини, княгині Клеопатрі Іллівні.
- Олександр (04.09.1800-06.04.1855), державний діяч, в 1816 році після смерті його діда, графа Іллі Безбородька, через припинення потомства графів Безбородьків по чоловічій лінії, отримав Найвище повеління йменуватися графом Кушелєвим-Безбородьком.[5]
- Григорій (09.03.1802-15.02.1855), генерал-лейтенант.
- Ганна (21.08.1808-11.03.1813), похована поруч з матір'ю.
Примітки
- Г. А. Кушелев-Безбородко. Лицей князя Безбородко. — СПб., 1859. — С. 48.
- Письма Ростопчина к Воронцову. Вести из России в Англию // Русский архив. 1876. Кн. 3. — С. 93.
- А. С. Шишков. Записки, мнения и переписка адмирала А. С. Шишкова. Т. 1. — Типография в Праге, 1870. — С. 68—69.
- Великий князь Николай Михайлович. Петербургский некрополь / Сост. В. Саитов. В 4-х т. — СПб., 1912—1913. — Т.2. — С. 580.
- Русский биографический словарь / изд. под наблюдением пред. Имп. Рус. ист. о-ва ... - страница 663.
Джерела
- Російські портрети XVIII—XIX століть. Вид. Вел. Кн. Миколи Михайловича. СПб. 1906. Т. III вип I. № 6.