Кінний спорт на літніх Олімпійських іграх 1912

У змаганнях з виїздки взяв участь 21 спортсмен з 8 країн. Від формату проведення змагань початку XXI століття тогочасна виїздка відрізнялася відсутністю у програмі таких елементів як піаффе та пасаж, проте необхідністю виконати п'ять стрибків до 1,10 метру у висоту та подолати останню перешкоду — діжку, що котиться назустріч коню, який біжить[1]. У цій змагальній дисципліні проводилися лише індивідуальні змагання, командна першість була відсутня.

У триборстві конкурували 27 вершників у індивідуальному заліку та 7 збірних у командному. Команда складалася з 3 чи 4 спортсменів, які мали бути військовими кавалеристами. Формат змагань сильно відрізнявся від того, що використовується нині. Змагання проводилися протягом п'яти днів. У перший день на вершників чекала їзда на витривалість, маршрут якої становив 55 кілометрів, які спортсмени мали подолати за 4 години. До маршруту входили 5 кілометрів їзди по пересіченій місцевості з 12 перешкодами, які треба було здолати протягом 15 хвилин. Другого дня коні відпочивали перед подальшими випробуваннями. Програма третього дня включала в себе 3500 метрів стипль-чезу з 10 перешкодами, які мали бути завершені менше ніж за 5 хвилин 50 секунд. Четвертий день складався зі змагань з конкуру на трасі з 15 перешкодами не більше ніж 1,30 метра заввишки та завширшки 3 метри. У заключний день відбувалися виїздкові виступи. Кожна стадія оцінювалася показниками до 10 балів.

40 вершників з 8 країн боролися за медалі у індивідуальному та командному конкурі на Олімпійських іграх 1912 у Стокгольмі. Кожен з них мав пройти трасу з перешкодами, що були не вищі за 1,40 метрів та становили 4 метри у ширину. Норматив середньої швидкості проходження дистанції був встановлений на позначці 400 м/хв. Індивідуальні та командні змагання проводилися на одному маршруті, проте окремо. Найбільша кількість представників однієї країни у особистій першості була обмежена шістьма вершниками.