Кіренга

Кіренга
Кіренга на мапі басейну річки Лени
57°46′08″ пн. ш. 108°07′48″ сх. д.
Витік Байкальський хребет,
висота 2186 м[1]
• координати 54°28′55″ пн. ш. 108°28′12″ сх. д.
• висота, м 1500 м[1][2]
Гирло річка Лена (за 3155 км від її гирла)[3], м. Кіренськ
• координати 57°46′07″ пн. ш. 108°07′50″ сх. д.
• висота, м 250 м[3]
Похил, м/км 1,68 м/км
Басейн Лена → Море Лаптєвих → Північний Льодовитий океан
Країни:  Росія
• Іркутська область
Прирічкові країни:  Росія
• Іркутська область
Регіон Іркутська область
Довжина 746 км[4]
Площа басейну: 46 600 км²[4]
Середньорічний стік 650 м³/с (за 18 км від гирла)
Притоки: Minyad, Mogol'd, Khandad і Ulkand
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 18030000312117100007438
GeoNames 2022084
 Медіафайли у Вікісховищі

Кіренга (рос. Киренга) — річка в Іркутській області Росії. Впадає у річку Лену, із правого берега, і належить до її водного басейну.

Географія

Річка бере свій початок у Байкало-Ленському заповіднику, в південній частині Байкальського хребта, на західних його схилах, на висоті 1500 м, поблизу висоти 2186 м, всього за 6 км на захід від берега озера Байкал, та за 65 км на південь — південний-захід від витоку річки Лени. Від витоку до впадіння Правої Кіренги (відрізок русла 77 км) носить назву — Ліва Кіренга. У верхів'ї тече в північно-західному та західному напрямку, а після гори Мукчика (853 м) повертає на північ — північний-схід і тече в основному в цьому напрямку до самого гирла. Впадає у річку Лену, з правого берега у місті Кіренську (Іркутська область).

Довжина річки 746 км, площа басейну — 46 600 км². На всій протяжності русло річки має гірський характером течії. Швидкість течії коливається у межах 1,4-1,9 м/с, тільки на окремих ділянках зменшується до 0,8-1,1 м/с. Ширина русла в середній течії 90-170 м, глибина — 1,2-2,6 м; в нижній течії ширина доходить до 258–358 м, а глибина — до 3,2-5,8 м.

Острови

В середній та нижній течії русло річки розбивається на окремі рукави, утворюючи при цьому численні великі та малі острови. Найбільші із них (від витоку до гирла): Заключчя, Курейський, Єловий (верхній), Чорнобровинський, Ведмежий, Луг, Піщаний, Круговський (найбільший), Матерський, Заярський, Конеслужний, Єловий (нижній), Рейський, Манаківський, Безруківський, Монастирський[5].

Етимологія

Існує кілька версій про походження назви річки:

  • Загальновизнаним вважається тлумачення М. Мільхеєва, згідно з яким гідронім перейнятий із евенкійської мови і походить від евенського слова кири із суфіксом ӈга, що в перекладі означає — «брудний». Дно Кіренги вистелене камінням, внаслідок чого виникає оптичний ефект за яким поверхня річки здається чорною, хоча насправді вода в ній чиста та прозора.
  • Згідно з іншою версією, яка в першу чергу поширена серед жителів міста Кіренська, назва гідроніму походить від евенського слова кіренӈа, що означає — «орлине гніздо».
  • У Якутії поширена ще одна версія, про тюркомовне походження назви: від якутського киирии уҥа, що означає — «вхід праворуч», у значенні — «права притока»[6].

Гідрологія

Живлення річки переважно дощове. Річка замерзає в кінці жовтня — на початку листопада і залишається під крижаним покривом до кінця квітня — початку травня.

За період спостереження протягом 25 років (1966–1990) на станції у селі Карам за 435 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 89,1 м³/с[7].

За період спостереження протягом 2 років (1969 та 1988) на станції у селі Кутіма, за 93 км від гирла, середньорічна витрата води становила 843,8 м³/с[8].

Спостереження за водним режимом річки також проводилось протягом 64 років (1927–1990) на станції у селі Шорохове (Кіренський район, Іркутська область), розташованого за 18 км від гирла, впадіння Кіренги у Лену. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 649,82 м³/с для водного басейну 46500 км², що становить понад 99% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 442 міліметра на рік[9].

За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 145,67 м³/с (у березні), що становить менше 6% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить — 2462,50 м³/с і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 90,7 м³/с (у лютому 1968 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 3820 м³/с (у червні 1959 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Кіренга
за 64 роки спостереження 1927-1990 на станції: с. Шорохове (за 18 км від гирла), м³/с:
Джерело: Kirenga At Shorokhovo (англ). R-ArcticNET.

Притоки

Річка Кіренга приймає понад сім десятків приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 16 (від витоку до гирла):[4][10]

Назва притоки Довжина,
(км)		 Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Кіренги, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Тонгода (Права Тонгода)1251200582
Шона661380538
Ханда2425750472
Туколонь (нижня)86392
Балдахинія64261
Окукикта52245
Ічикта164134082
праві притоки
Права Кіренга60669
Улькан (Лівий Улькан)2247670294
Окунайка1552230261
Домутка (Північна)68197
Миня (Велика Миня)1764820179113 (4 км)[11]
Черепаниха97144
Домугда1041030119
Кутима141274097
Моголь162122073

Населенні пункти

Верхів'я річки Кіренги малозаселене. На берегах річки розташовано понад два десятки населених пунктів, частина з яких нежилі (від витоку до гирла); села: Муринія (нежиле), Карам, Тарасове, смт. Улькан, села: Окунайське, Новоселове, смт. Магістральне, села: Ключі, Іспиритиха, Козачинське, Деоринське (нежиле), Осинове, Карнаухове, Єрмаки, Поперечне, Вилюєве (нежиле), Шарабора (нежиле), Нижньомартинове, Грем'яче (нежиле), Кутима, Моголь (нежиле), Усть-Кіренга, Шорохове, Юксеєве (нежиле), Гарь, Сидорове, м. Кіренськ[5].

Див. також

Примітки
  1. Аркуш карти N-49-49 р Прав Тонгода. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1988 р. (рос.), квадрат: 36х42
  2. Calculated with GeoLocator (англ.)
  3. Аркуш карти O-49-73 Киренск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1988 р. (рос.), квадрат: 28х08
  4. Річка Кіренга / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  5. Maps for the world / Карти всього світу Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  6. Природа Байкалу (рос.)
  7. Kirenga At Karam (англ). R-ArcticNET.
  8. Kirenga At Kutima (англ). R-ArcticNET.
  9. Kirenga at Shorokhovo (англ). UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 3 березня 2016.
  10. Валідатор водних об'єктів річки Кіренги. Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine. Процитовано: 2015-11-11 (рос.)
  11. Дані по водотоку річки Мині на сайті R-Arcticnet: на станції Мінуя (за 4 км) (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.