Лаврентій (Баранович)

Баранович Лук'ян Павлович (чернече ім'я Лаврентій; *р. н. невід., — †13 березня 1796, В'ятка) — ректор Новгородської семінарії, єпископ В'ятський і Великопермський, просвітитель. Вихованець Києво-Могилянської академії.

Біографія

Походив з родини священика. 17501758 вчився у Києво-Могилянській академії. По закінченні курсу прийняв чернечий постриг у Київському Братському монастирі.

1758 почав служіння в Новгородській семінарії як учитель піїтики, згодом — професор, 1760 — префект, 1761 — віце-ректор, 17621767 — ректор.

1761 — ігумен Новгородського Антоніївського монастиря, 1762 — висвячений на архімандрита того самого монастиря.

З 1767 — архімандрит Новгородського Хутинського Спасо-Варлааміївського монастиря.

6 серпня 1774 хіротонізований у єпископа В'ятського і Великопермського. Виявив неабиякі організаторські здібності. Зміцнював свою єпархію. За відкриття Пермської та Уфимсьї наміси, нагороджений великою золотою медаллю. Енергійно опікувався навчальними єпархійними закладами: заснував «ставленицьку» школу, розбудував старі та звів нові будівлі В'ятської семінарії, що містилась у В'ятському Успенському Трифоновському монастирі, ввів у навчальний процес цього закладу курси філософії та богослов'я, дбав про розширення книжкових фондів семінарської бібліотеки (у тому числі за власні кошти).

Похований у В'ятському Троїцькому кафедральному соборі.

Література

Аскоченский В. И. Киев с… Академиею, ч. 2. К., 1856;

Акты и документы.., отд. 2, т 2-3. К., 1905–1906.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.