Ладинська мова
Ладинська мова або мова ладино (неофіційна назва Lingaz ladin) належить до рето-романської мовної підгрупи романської групи індоєвропейської мовної сім'ї, якою розмовляють ладини.
| Ладинська мова | |
|---|---|
 Територія поширення ладинської мови | |
| Поширена в | Швейцарія, Італія |
| Регіон | Трентіно-Альто-Адідже, Венето |
| Носії | 30 000 |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація |
Індо-Європейська -Романська --Західнороманська підгрупа ---Рето-романська підгрупа |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | roa |
| ISO 639-3 | lld |
Слід розрізняти мову ладіно, як одну з єврейсько-кастильських мов на Іберійському півострові, та ладинську мову, якою послуговуються в Швейцарії й Північній Італії.
У 1833 році Мікура де Рю склав першу ладинську граматику «Versuch einer deutsch ladinischen Sprachlehre».
Італійські фашисти проводили в регіоні програму асиміляціі з метою надання місцевому населенню подібності з італійцями. У програму входило також перейменування місцевих топонімів на італійський лад, відповідно до інструкції, складеної Етторе Толомеї (Prontuario dei nomi locali dell'Alto Adige )[1][2].
Джерела
- Steininger 2003, p. 15.
- «Why an Italian row over place names is dredging up memories of fascism», BBC, 28.04.2017(англ.)
Література
- Steininger, Rolf (2003). South Tyrol: a minority conflict of the twentieth century. New Brunswick, N.J., U.S.A: Transaction Publishers. ISBN 0-7658-0800-5.