Лайош Вінце

Закінчив школу в середній школі імені Лайоша Кошута в Ніредьгазі, яку закінчив у 1935 році. Він почав займатися образотворчим мистецтвом у гуртку Бенчура в Ніредьгазі. Оскільки служив солдатом з 1936 року, він міг закінчити лише Коледж образотворчих мистецтв на вечірньому відділенні (1946—1949), де його керівником був Ендре Домановський. З 1946 по 1952 рік обіймав посаду керівника культурного закладу Угорської народної армії, спочатку у званні сотника, а потім підполковника. Тут, серед іншого, він був ініціатором відновлення сильно пошкодженого у війні театру комедії за підтримки армії (тоді він діяв як Театр Угорської народної армії до 1961 року).

З 1952 по 1957 рік очолював Студію образотворчого мистецтва Народної армії. З 1968 р. по 1989 р. працював ілюстратором у Magyar Hírlap. У 1951 році він став членом Фонду мистецтв (MAOE). Він брав активну участь у роботі Будапештської студії викладачів та колонії художників у Верешберені, також брав участь в організації програм Клубу художників Фешека. У 1956 році він провів три місяці з ансамблем Гонведа в Китаї (Ансамбль тут також був знайдений Жовтневою революцією), брав участь у навчальних поїздках до Монголії, Радянського Союзу, Італії (1963), Албанії, Польщі (1961, 1962), а також НДР (1963), Швеція та Ірак. Він не тільки описує свій досвід подорожей, але й публікує їх у книгах та статтях, переважно разом зі своєю дружиною. Він проілюстрував і висвітлив близько півсотні книг. Його робота над книжковою творчістю була відзначена кілька разів. У старості, окрім графіки та живопису, він займався ще й різьбленням по дереву.[1]