Лапін Борис Федорович

Борис Лапін народився в Іркутську. Після закінчення школи він вступив на історико-філогічний факультет Іркутського університету, який закінчив у 1957 році. Після завершення навчання протягом 17 років працював на Східно-Сибірській студії кінохроніки, спочатку сценаристом, пізніше редактором і головним редактором. Одночасно із кіносценаріями писав також літературні твори, у 1973 році став членом Спілки письменників СРСР. У 1974—1974 року Борис Лапін був головним редактором журналу «Сибір». Після цього Борис Лапін займається виключно письменницькою діяльністю, часто виступав також як літературний критик. У 1990 році він став одним із підписантів «Листа 74-х», яким підтримав найконсервативнішу частину радянської інтелігенції. яка на російських націоналістичних лозунгах відчайдушно коїла спротив зниженню впливу КПРС та комуністичної ідеології, а також ймовірному вже на той час розпаду СРСР.[1] До кінця життя жив у Іркутську, активно займався літературною діяльністю. Помер Борис Лапін 4 червня 2005 року в рідному місті, похований письменник в Іркутську.

Літературну творчість Борис Лапін розпочав ще під час навчання в університеті, його перші твори опубліковані в університетській газеті, а також у обласній комсомольській газеті «Советская молодежь». У 1955 році підбірка його віршів опублікована в альманаху «Ангара». Після закінчення університету Борис Лапін більше уваги надавав написанню прозових творів. Спочатку він писав виключно реалістичні повісті та оповідання, які регулярно публікувалися в журналах і газетах «Ангара», «Сибирские огни», «Урал», «Смена», «Литературная Россия», «Неделя». з середини 60-х років письменник розпочинає писати фантастичні твори, перший з яких — оповідання «Ми зустрінемся тут завтра» — опубліковано в першій збірці творів автора «Син свого батька» в 1964 році. Перша збірка фантастичних творів письменника «Кратер Ольга» вийшла друком у 1968 році. На думку сучасних літературних критиків, численні твори Бориса Лапіна відображають середній розвиток радянської фантастики 70—80-х років ХХ століття. Найвідомішою фантастичною повістю Лапіна стала «Перша зоряна», яка виходила також під назвою «Перший крок», і під цією назвою також вийшла збірка творів письменника. Сюжет повісті критикувався багатьма літературознавцями, особливо моральна його складова, оскільки в повісті розповідається про відправку із Землі міжзоряної експедиції, в якій має змінитися кілька поколінь космонавтів, що в дійсності виявляється лише експериментом, а всі люди в цей час не покидали Землі, та знаходились у спеціально обладнаному закритому приміщенні. Найвідомішим із оповідань Лапіна вважається «Конгрес», який дехто з літературних критиків-фантастикознавців вважає першим радянським оповіданням у жанрі фентезі. Одночасно із фантастичними творами Борис Лапін писав і реалістичні твори. Значний внесок він також зробив у дитячу літературу, в якій відзначається серія творів «Байкальські пригоди», який складається із двох повістей «Печера трьох Робінзонів» та «Срібний острів». У останні роки життя письменник видав також 3 книги спогадів про Віктора Астаф'єва, якого він вважав своїм учителем, а також збірку оповідань «Рассоха» про життя в сучасному Сибіру. Незавершеними залишились цикл фантастичних творів Лапіна під назвою «Хронос Невмолимий», а також кілька детективних творів автора.

За сценаріями Бориса Лапіна на основі його оповідань поставлені два художні фільми — «На березі великої річки» та «Гарем Степана Гуслякова».

• Борис Лапін на сайті fantlab.ru (рос.)
• Борис Лапін на LiveLib (рос.)
• Лапин Б. (рос.)
• Борис Лапін на publ.lib.ru (рос.)