Лаунж

Лаунж (також лоунж або лаундж) (англ. lounge music) — термін у популярній музиці, що позначає легку, фонову музику, яка спочатку часто звучала в холах (звідси і назва — англ. lounge — вітальня, хол, кімната для відпочинку, публічний будинок) готелів, магазинів, у кафе, ліфтах[1].

На відміну від загальнішого терміну «легка музика», для лаунжу характерні більший джазовий вплив, камерність і імпровізація. Попри те, що існує спеціально записана музика для подібних цілей, термін «лаунж» охоплює великий спектр виконавців різних жанрів — від джазу та босанови до електроніки. Загальною характеристикою є легкі заспокійливі композиції. Загалом виконавцем лаунжу може вважатися будь-який музикант, що грає для публіки в ресторанах і магазинах. У музичній індустрії США з лаунж перетинається так звана музика холостяцьких віталень — ще один формат, що відрізняється наявністю експериментально-кітчевих виконавців.^{[джерело?]}

Лаунж — це насамперед стиль інструментальної музики, який зародився ще у 60-70 роки минулого століття, а у 90-ті знову став популярним. Лише тоді деякі ді-джеї почали створювати мікси в цьому стилі, а творцем лаунж-музики вищого ґатунку вважають Енніо Морріконе.