Енніо Морріконе

Енніо Морріконе народився 10 листопада 1928 року в Римі, в родині професійного джазового трубача Маріо Морріконе і домогосподарки Лібери Рідольфі. Він був найстаршим з п'яти дітей. Коли Енніо виповнилося 9 років, він вступив до консерваторії Святої Цецілії в Римі, де провчився загалом 11 років, отримавши 3 дипломи — по класу труби в 1946 році, по класу оркестру (фанфар) в 1952 році й за класом композиції в 1953 році.

Коли Енніо виповнилося 16 років, він зайняв місце другої труби в ансамблі Альберто Фламіні, в якому колись грав його батько. Разом з ансамблем Енніо підробляв, граючи в нічних клубах та готелях Риму. А роком пізніше Морріконе влаштувався у театр, де пропрацював один рік музикантом, а потім три роки композитором. У 1950 році він почав аранжувати пісні популярних композиторів для радіо. Обробкою музики для радіо та концертів він займався до 1960 року, а в 1960 році Морріконе почав аранжувати музику для телешоу.

Писати музику до фільмів Енніо Морріконе почав лише в 1961 році, коли йому було вже за 30. Він почав з італійських вестернів, з жанру, з яким тепер міцно асоціюється його прізвище. Широка популярність прийшла до нього після роботи над фільмами його колишнього однокласника, режисера Серджо Леоне. Творчий союз режисера і композитора Леоне і Морріконе часто навіть порівнюють з такими відомими дуетами як Ейзенштейн і Прокоф'єв, Гічкок і Геррманн. Пізніше музику Морріконе для своїх фільмів побажали замовити Бернардо Бертолуччі, П'єр Паоло Пазоліні, Даріо Ардженто та багато інших.

З 1964 року Морріконе працював у звукозаписній компанії «RCA», де аранжував сотні пісень для таких знаменитостей як Джанні Моранді, Маріо Ланца, Міранда Мартіно та інших.

Ставши відомим у Європі, Морріконе був запрошений для роботи в голлівудському кінематографі. У США Морріконе написав музику для фільмів таких відомих режисерів як Роман Поланскі, Олівер Стоун, Браян Де Пальма.

У грудні 2011 року Морріконе виступав у Києві з концертом «Музика з фільмів» за участю Національного ансамблю солістів «Київська камерата», Чоловічого хору Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України та академічного студентського хору «ANIMA».[1]

Енніо Морріконе помер 6 липня 2020 року на 92-му році життя в одній з лікарень Риму, куди був госпіталізований кількома днями раніше з переломом стегнової кістки, отриманим в результаті падіння[2][3][4].

13 жовтня 1956 року Енніо Морріконе одружився з Марією Травіа, їхній шлюб тривав 64 роки — до самої смерті композитора. В подружжя народились четверо дітей: син Марко (1957, працює в товаристві з авторських прав), дочка Алессандра (1961, хірург), син Андреа (1964, композитор та диригент) та син Джованні (1966, кінопродюсер)[5].

Енніо Морріконе серйозно захоплювався шахами, неодноразово грав з чемпіонами світу[6].

Енніо Морріконе виступає у Штаб-квартирі ООН 2 лютого 2007 року

Енніо Морріконе — один з найвідоміших композиторів сучасності і безумовно найвідоміший у світі композитор кіно. За свою довгу і плідну кар'єру він написав музику до більш ніж 400 фільмів і телесеріалів, знятих в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині, Росії та США. Морріконе зізнався, що сам точно не пам'ятає, скільки саундтреків він створив, але виходить, що писав у середньому по одному на місяць.

Як кінокомпозитор він був п'ять разів номінований на «Оскар», в 2007 році отримав цю премію за видатний внесок у кінематограф, а у 2016 році — за саундтрек до фільму «Мерзенна вісімка». Крім того, у 1987 році за музику до фільму «Недоторканні» він був удостоєний премією «Золотий глобус» і «Греммі». Серед фільмів, до яких Морріконе написав музику, слід особливо відзначити такі: «За жменю доларів», «На кілька доларів більше», «Хороший, поганий, злий», «Якось на Дикому Заході», «Одного разу в Америці», «Місія», «Декамерон», «Багсі», «Професіонал», «Недоторканні», «Новий кінотеатр „Парадізо“», «Легенда про піаніста» та телесеріал «Спрут».

Музичний смак Енніо Морріконе дуже складно описати точно. Його аранжування завжди були дуже різними, в них можна почути і класику, і джаз, і італійський фольклор, і авангард, і навіть рок-н-рол. Морріконе любив використовувати різні інструменти, від гармошок і ріжків до електрогітар, але його фірмовий стиль — це використання жіночого голосу як інструменту, який відтіняється соковитим оркеструванням.

Всупереч поширеній думці, Морріконе створював не тільки саундтреки, він писав і камерну інструментальну музику, з якою у 1985 році навіть здійснив тур Європою, особисто диригуючи оркестром на концертах.

Двічі за свою кар'єру Енніо Морріконе сам знімався у фільмах, до яких він писав музику, а в 1995 році про маестро знято цілий документальний фільм. Енніо Морріконе одружений, у нього четверо дітей, він жив у Римі. Його син Андреа Морріконе теж пише музику для кіно. Культова американська група «Metallica», починаючи з кінця 80-х років, кожен концерт відкриває композицією «The Ecstasy Of Gold» з класичного вестерну «Хороший, поганий, злий». У 2000 році вона була зіграна в проєкті «S&M» вперше в живому виконанні (кавер-версія).

• 1990 «У них все добре» (Stanno tutti bene) — провідник

• Премія «Оскар» за внесок у кіномистецтво (2007 р.).[7]
• Великий офіцер ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (2005).[8]
• Командор ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (1995).[9]
• Золота медаль за заслуги в області культури і мистецтва (2000).[10]
• 26 лютого 2016 року Енніо Морріконе отримав зірку на Алеї Слави в Голівуді «на знак поваги до його творчості протягом кількох десятиліть».[11]

• 152188 Морріконе — астероїд, названий на честь композитора.

• Офіційний сайт шанувальників Енніо Морріконе