Левицький Максим

Максим Левицький також Макс Левицький (нар. ? — пом. 1939) — український громадський діяч, правознавець, декан правничого факультету Таємного українського університету[1].

Максим Левицький
Псевдо Макс Левицький
Народився
Львів
Помер 1939(1939)
Громадянство  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польща
Національність українець
Діяльність громадський діяч, правознавець, адвокат, викладач
Alma mater Львівський університет
Науковий ступінь доктор права
Заклад Таємний український університет
Партія Українська народна трудова партія

Життєпис
Сенат Українського таємного університету у Львові, 1921 рік. Сидять: Мирон Кордуба, Мар'ян Панчишин, Василь Щурат, Іван Куровець, Максим Левицький; стоять: Іван Раковський, Володимир Вергановський, Роман Ковшевич, Максим Музика, Мирон Вахнянин

Максим Левицький закінчив Львівський університет, здобув ступінь доктора права. Ще під час навчання разом з Косте Левицьким, Степаном Федаком, М. Шухевичем, Ярославом Кулачковським та іншими, під керівництвом Омеляна Огоновського, створив першу громададську організацію пра­вознавців: «Кружок правників», який розпочав працю над виробленням української правничої термінології, запровадженням української мови у судовій сфері.

Після того, як українські війська наприкінці листопада 1918 залишили Львів, а польська окупаційна влада почала масово переслідувати українців, що супроводжувалося численними політичними процесами, Максим Левицький очолив «Колегію українських оборонців», створену при Українському горожанському комітеті для правового захисту інтернованих та заарештованих українців у судах Поль­щі[2].

Від 1921 року Максим Левицький викладав у Українському (таємному) університеті у Львові, входив до складу Сенату, де обіймав посаду заступника господара[3]. Був деканом правничого факультету Таємного українського університету. За те, що викладав у таємному університеті наприкінці 1924 року зазнав переслідувань з боку поліції.

У 1923 році Максим Левицький був одним з тих, хто створив «Союз українських адвокатів», оскільки порушення прав українського населення з боку польської влади було настільки масовим, що сил «Колегії українських оборонців» було замало, що стало однією з причин створення і діяльності. 20 травня 1923 року на Установчих зборах «Союзу українських адвокатів» був обраний першим заступником голови. 13 лютого 1926 року, на Четвертих загальних зборах «Союзу українських адвокатів», Максима Левицького було обрано до контрольної комісії[4].

20 квітня 1924 року увійшов до складу Тіснішого Народного Комітету Української народної трудової партії[5].

У між­воєнний період активно виступав захисником на політичних процесах.

Примітки
  1. Юліан Редько. Український Університет у Львові (1920–1925) НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. – Львів, 2006.
  2. Михайло Петрів. Союз Українських Адвокатів у Львові. Ч. 1. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1998. – 55 с.
  3. Дудка М, Головач Ю. Таємний Український Університет у Львові
  4. Кость Левицький. Наша станова організація i її завдання // Життя і право. — Львів, 1934. — Ч. 4. — С. 20—23.
  5. Олександр Зайцев. Українська народна трудова партія (1919-1925)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.