Левіафан

Левіафан зображується в Біблії як страшна потвора, наділена величезною силою, якої жахаються і від якої ховаються навіть найбільші силачі. Левіафан створений безстрашним і на землі йому немає подоби.

«…на сам вигляд його упадеш. Нема сміливця, щоб його він збудив…» (Йов 41:1-2)

«…Навколо зубів його жах! Його спина — канали щитів, поєднання їх — крем'яна печать. Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде. Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться. Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової! Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри вогняні! Із ніздрів його валить дим, немов з того горщика, що кипить та біжить. Його подих розпалює вугілля, і бухає полум'я з пащі його. Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається. Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно! Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху. Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер. За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину! Син лука, стріла, не примусить утікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно. Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища. Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото. Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп. Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною. Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!» (Йов 41:6-26)

Левіафан згадується в Біблії або як приклад незбагненності божественного творіння:

«Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! Ходять там кораблі, там той левіафан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.» (Пс. 103:24-27)

або як ворожа Богові істота, яка є втіленням первісного хаосу і над якою Бог на початку часів здобуває перемогу:

«Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, Ти левіафанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустелі…» (Пс.73:13-14)

За Гоббсом Левіафан — казкове всепоглинаюче чудовисько — є символом держави (детальніше — див. трактат «Левіафан»). Ідея «Левіафана» полягає в тому, що людям жилось погано і вони вирішили укласти суспільну угоду і заснувати державу. Люди створили Левіафана заради суспільних інтересів, але створивши, віддали йому все. Тож він претендує не тільки на керування людьми, але й на їх майно, життя і, що найжахливіше, на їх внутрішній світ та релігійні переконання. В Частині ІІ «Про державу» Трактату «Левіафан» в главі 17 «Про причини виникнення і встановлення держави» Гоббс зазначає: «…таке народження того великого Левіафана, чи вірніше того смертного Бога, якому ми під владою безсмертного Бога забов'язані своїм миром і своїм захистом».

Левіафан - це демон який живе на дні морів і океанів. Він повинен поїдати душі моряків які померли у ним створеному штормі. Його сила в тому що він може викликати неймовірний ураган або величезні хвилі, цим саме здобути собі поживу. Його обриси подекуди нагадують великого 10-ти метрового змія із головою Дракона. Його хвіст і створює ці самі вище сказані стихійні лиха.

• Ктулху
• 8813 Левіафан — астероїд, названий на честь Левіафана.

• Левіятан // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 816. — 1000 екз.