Легка атлетика на літніх Олімпійських іграх 1912

Змагання з легкої атлетики на літніх Олімпійських іграх 1912 були проведені з 6 по 15 липня в Стокгольмі на Олімпійському стадіоні, довжина кола на якому складала 383 м[1].

Легка атлетика на літніх Олімпійських іграх 1912
Легка атлетика на літніх Олімпійських іграх 1912
Загальна інформація
Місто	Стокгольм
Країни-учасниці	26
Кількість атлетів	534
Розігрується медалей	30 комплектів
Відкриття	6 липня
Закриття	15 липня
Арена	Олімпійський стадіон
Медіафайли у Вікісховищі
← 1908 Лондон 1920 Антверпен →

Як на попередніх Олімпіадах, у змаганнях брали участь лише чоловіки.

Легкоатлетична програма стокгольмської Олімпіади зазнала доволі значних змін порівняно з попередніми Іграми.

Вперше в історії спортсмени розігрували індивідуальні олімпійські нагороди в бігу на 5000 метрів (до цього в програмі Олімпійських ігор ця дистанція була представлена лише у 1900, коли розігрувалась командна першість). Також вперше в історії на Іграх була представлена класична на сьогодні дистанція бігу на 10000 метрів. Відповідно, з програми був прибраний біг на 5 миль, представлений на поередній Олімпіаді. Водночас у Стокгольмі не розугрувались медалі з бігу на 400 метрів з бар'єрами та у бігу з перешкодами.

Порівняно з минулими Іграми, у Стокгольмі не змагались в комбінованій естафеті (200+200+400+800 м), замість якої був введений естафетний біг 4×400 метрів. Вперше також в історії Ігор в шведській столиці чоловіки виборювали чемпіонство в естафеті 4×100 метрів.

Іншою новацією олімпійської легкоатлетичної програми став крос, олімпійська першість в якій була розіграна в Стокгольмі як в індивідуальному, так і одночасно в командному заліку. Довжина кросової дистанції, яка була прокладена вздовж лісу та пагорбів поза стадіоном, становила приблизно 12000 метрів зі стартом та фінішем на стадіоні[2]. Місце країни у командному заліку з кросу визначалось шляхом складання місць на фініші перших її трьох спортсменів, які нагороджувались медалями командного заліку.

Командна першість у бігу на 3000 метрів, що проводився на стадіоні, визначалась, як і в кросі, за результатами перших трьох представників кожної країни на фініші. Водночас, медалі отримували перші п'ятеро від кожної команди.

Замість двох дисциплін спортивної ходьби на попередній Олімпіаді (3500 м та 10 миль), у Стокгольмі чоловіки виборювали чемпіонство на одній дистанції 10000 метрів.

До програми Олімпіад повернулось багатоборство. Відразу дві дисципліни (п'ятиборство та десятиборство) були представлені у Швеції, і обидві з них виграв американець Джим Торп. Проте, у 1913 Міжнародний олімпійський комітет позбавив американця обох нагород на підставі того, що він до стокгольмської олімпіади отримував винагороду за участь у змаганнях, що порушувало чинний на той час олімпійський приницип аматорства. Внаслідок цього золоті нагороди отримали Фердінанд Б'є та Гуго Вісландер, які були другими. Лише у 1982 Міжнародний олімпійський комітет повернув Торпу обидві золоті нагороди без перерозподілу раніше вручених медалей. Відтоді в олімпійській статистиці стали зазначати по два чемпіони в кожній дисципліні багатоборства Ігор-1912[3].

Першість у десятиборстві тривала три дні (замість звичних на сьогодні двох днів). У перший день десятиборці змагались у бігу на 100 метрів, стрибках у довжину та штовханні ядра, у другий день — у стрибках у висоту, бігу на 400 метрів, метанні диска та бігу на 110 метрів з бар'єрами, а на третій день припадали старти у стрибках з жердиною, метання списа та біг на 1500 метрів[3].

Змагання з п'ятиборства проводились в межах одного дня. Формат змагань був наступним. За сумою місць, які всі учасники посіли у перших трьох дисциплінах (стрибки у довжину, метання списа та біг на 200 метрів), визначались 12 учасників з найменшою сумою балів, які проходили далі. Після цього показані ними результати переводились у очки за діючими на той час таблицями, і всі дванадцятеро виступали у метання диска (четверта дисципліна). До участі в останньому виді (бігу на 1500 метрів) допускались перші шестеро з найбільшою сумою очок за підсумками чотирьох дисциплін[4].

Іншими нововведеннями (які не були представлені на наступних Олімпіадах) у легкоатлетичній олімпійській програмі були три дисципліни метань (ядро, диск та спис), в яких підсумковий залік визначався залежно від суми найкращих спроб, виконаних обома руками (кожен спортсмен виконував по три спроби кожною рукою).

Старт та фініш марафонської дистанції довжиною 40 км 200 м відбувався на стадіоні. Власне траса була прокладена таким чином, що першу половину дистанції марафонці бігли до містечка Соллентуни, що на північ від Стокгольма, а потім повертались назад до стадіону[5].