Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста»

Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста» (італ. Classe Duca d'Aosta) — четвертий підклас легких крейсерів Королівських ВМС Італії періоду Другої світової війни типу «Кондотьєрі» («Кондотьєрі» типу «D»).

Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста»
(«Кондотьєрі» типу «D»)
Classe Duca d'Aosta
Крейсер «Дука д'Аоста»
Служба
Тип/клас Легкий крейсер
Держава прапора Regia Marina
Замовлено 2
Закладено 2
Спущено на воду 2
Виведений зі складу флоту 2
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 10 357 т (стандартна)
10 843 т (повна)
Довжина 186,9 м
Ширина 17,5 м
Осадка 6,5 м
Бронювання 35 мм (палуба)
60 (пояс)
100 мм (бойова рубка)
50 мм (траверзи)
90 мм (башти)
Технічні дані
Рухова установка 6 парових котлів
2 парові турбіни
Потужність 110 000 к.с.
Швидкість 36,5 вузлів
Автономність плавання 3 900 миль на 14 вузлах
Екіпаж 578
Озброєння
Артилерія 8 x 152-мм гармат «OTO/Ansaldo 152/53»
6 x 100-мм гармат 100 mm/47 OTO
8 x 37-мм гармат Breda
8 x 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31»
Торпедно-мінне озброєння 6 x 533-мм торпедних апаратів
Авіація 2 літаки IMAM Ro.43

Історія створення

В програму будівництва італійського флоту 1931-1932 років було закладене будівництво ще 2 крейсерів. Цей підклас отримав назву «Дука д'Аоста», або «Кондотьєрі» типу «D».

В проект, порівняно з попереднім класом, були внесені невеликі зміни: була змінена форма надбудов, димових труб, інакше розташовувалась універсальна артилерія. Також незначно було збільшене бронювання. Щоб зберегти швидкість, була збільшена потужність енергетичної установки, але при цьому виросла й водотоннажність.

Представники

Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
Емануеле Філіберо Дука д'Аоста
Emanuele Filiberto Duca d'Aosta
«Cantiere navale fratelli Orlando», Ліворно 29 жовтня 1932 року 22 квітня 1934 року 17 березня 1935 року переданий СРСР 2 березня 1949 року через репарації
Еудженіо ді Савоя
Eugenio di Savoia
«Cantiere navale di Sestri Ponente», Генуя 6 липня 1933 року 16 березня 1935 року 16 червня 1936 року переданий Греції 1 липня 1951 року через репарації

Конструкція

Корпус та бронювання

Корпуси крейсерів мали клепану конструкцію та набирались за змішаною схемою: середня частина поздовжна, а в закінченнях поперечна. Корпуси мали 22 водонепроникних відсіки та 11 водонепроникних переборок.

Броньована цитадель складалась з головного поясу товщиною 70 мм та верхнього поясу - 20 мм. На відстані 3,5 м від боту розміщувалась 35-мм поздовжна протимінна переборка, яка в основі з'єднувалась з 20-мм платформою. Цитадель закінчувалась поперечними 50-мм переборками. Головна палуба мала бронювання 30-30 мм, верхня палуба - 12-15 мм. Бойова рубка прикривалась бронею товщиною 25-100 мм. Башти головного калібру мали броню товщиною 90 мм, їх барбети та щити артилерії універсального калібру мали такий же захист, як і крейсери попередньої серії.

Силова установка

Енергетична установка складалась з 6 парових котлів (типу «Ярроу» на «Еудженіо ді Савоя» і типу «Торнікрофта» на «Дука д'Аоста»), які виробляли пару для 2 турбозубчастих агрегатів (типів «Парсонс» та «Белуццо» відповідно). Вони забезпечували швидкість повного ходу в нормальних умовах у 34 вузли, дальність плавання становила 3 400 миль на 14 вузлах.

Озброєння

Озброєння складалось з восьми 152-мм гармат «OTO/Ansaldo 152/53», розміщених попарно у 4 баштах. Боєкомплект становив по 250 снарядів на ствол.

Універсальна артилерія складалась з трьох спарених 100-мм гармат «100 mm/47 OTO».

Малокаліберна та зенітна артилерія складалась з восьми 37-мм гармат «Breda », розміщених попарно, та вооьми спарених 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31».

Торпедне озброєння складалось з шести 533-мм торпедних апаратів у двох тритрубних установках з боєзапасом у 12 торпед (6 торпед в апаратах, і 6 в окремому погребі). Під час війни запасні торпеди були зняті, а погріб використовувався для зберігання боєзапасу для зенітної артилерії.

Протичовнове озброєння складалось з двох бомбоскидачів та двох бомбометів.

У 1943 році з крейсерів демонтували торпедне та авіаційне озброєння, а неефективні 13,2-мм кулемети замінили на 12 20-мм зенітних автомати.

Див. також

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста»

Джерела

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
  • Трубицын С. Лёгкие крейсера Италии. Часть II. (1930-1974) , С.-Пб.: издатель Р.Р. Муниров, 2008, 76 с.:илл.; ISBN 978-5-98830-029-8 (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.