Лежбище

Ле́жбище — берегові пляжі, на яких формуються великі скупчення тварин[1]. Як правило, цей термін застосовується до опису біології морських ссавців. Наприклад, берегові лежбища формують вухаті тюлені — північний морський котик, сивуч та інші.

Тимчасове відлежування антурів на скелях Кам'яні Пастки, Курильські острови

Типи лежбищ

Термін «лежбище» використовується для опису місць виходу морських тварин (в основному ластоногих) на сушу. Відповідно, виділяють репродуктивні лежбища (англ. rookery), на які тварини виходять на час розмноження, і холостякові лежбища (англ. haulout), які тварини використовують для відпочинку.

У свою чергу лежбища поділяють за типом субстрату і місця, на яких вони формуються. Наприклад, лежбища берегових форм звичайного тюленя на Курильських островах формуються на короткий час на каменях і кекурах, що оголюються під час відпливу. Лежбища сивучів на острові Мідний утворені на гальковому пляжі, а лежбища північних морських слонів у Каліфорнії формуються на піщаних пляжах. Ряд ластоногих (крилатка, льодові форми звичайного тюленя, тюленя Ведделла і ін.) формують лігвища не на берегах островів, а на пакових льодах.

Лежбище північних морських котиків на острові Тюленячий

Значення лежбищ для тварин

Ластоногі використовують, як правило, традиційні лежбища для розмноження і в деяких випадках їх число досить обмежене. Наприклад, північний морський котик широко поширений у північній частині Тихого океану, але формує репродуктивні лігвища тільки на декількох островах. Розміри деяких лежбищ досягають дуже великих розмірів — на острові Тюленячий в період розмноження зараз залягає близько 55 000 котиків, а в середині XX століття тут налічували понад 100 000 особин[2] .

Лежбищний період вухатих тюленів обмежений, як правило, кількома місяцями. За цей час новонароджені цуценята підростають, міцнішають і вже можуть слідувати за матерями в море. Під час репродуктивного періоду ці тварини тісно прив'язані до суші і з цієї причини дуже уразливі для хижаків. Багато лігвищ формуються у важкодоступних місцях — як то скелі, камені, плити серед моря, але іноді трапляється, що хижаки потрапляють на лежбище і можуть повністю знищити нове покоління. Так, наприклад, регулярно трапляється на лежбищі сивучів, розташованому на кекурах мису Козлова, східне узбережжя Камчатки. Приблизно раз на декілька років на цей кекур запливають ведмеді і завдають лежбищу істотної шкоди.[2]

Примітки
  1. ЛЕЖБИЩЕ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 4 серпня 2020.
  2. Кузин А. Е., 1999. Северный морской котик. Москва.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.