Лейнер

Ле́йнер (від англ. liner — «вкладиш») — змінна частина ствола артилерійської гармати. Являє собою вставну тонкостінну трубу з гвинтовими нарізами, що утворює канал ствола артилерійської гармати і перекривається оболонкою (кожухом) по всій довжині. Застосовується головним чином в гарматах великого калібру (від 12 дюймів) для збільшення живучості їх стволів[1] і компенсації зниження точності стрільби в результаті зносу нарізів в процесі експлуатації. Знос стволів значно зростає зі збільшенням калібру і довжини ствола — на лінкорах останніх серій, що мали гармати калібром 14-16 дюймів і довжину ствола 45-50 калібрів, розсіювання снарядів значно зростало вже через кілька десятків (до ста) пострілів.

Ствол і лейнер 305 мм гармати

У Росії лейнер був вперше застосований в 1874 році за пропозицією директора Обуховського заводу О. О. Колокольцова як засіб підвищення живучості потужних артилерійських гармат[2].

Спосіб виготовлення стволів з вільним лейнером, а також заміна зношених лейнерів називають лейнеруванням[3]. Різновидом лейнера є ствол з вільною трубою.

Будова лейнера

Лейнери бувають скріпленими і вільними. Скріплений лейнер вставляється в оболонку з певним натягом, вільний лейнер вставляється з певним зазором. Так як в разі зносу вільний лейнер можна швидко замінити в військових умовах, а скріплений — ні, то практичне застосування знайшов переважно вільний лейнер[3].

При пострілі під дією високих температур і тисків в каналі ствола зазор між зовнішньою поверхнею вільного лейнера і внутрішньою частиною оболонки, яка перекривається вибирається, тобто оболонка бере участь в опорі тиску порохових газів. Після охолодження ствола зазор відновлюється[3].

Від зсуву в осьовому напрямку (вперед — назад) лейнер утримує кільцевий уступ (бурт) і нагвинтний казенник (іноді кільце, угвинчене в оболонку), а від обертання всередині оболонки — шпонки, гвинт, планка тощо. Величини зазору в стволах з вільним лейнером рівні: 0,05 — 0,2 мм для гармат середнього калібру і 0,15 — 0,25 мм для гармат великого калібру[3].

Основні недоліки стволів з вільним лейнером — необхідність використання стволових сталей з дуже високими механічними характеристиками і складність їх виготовлення[2].

Примітки
  1. Военно-морской словарь, 1977, с. 220.
  2. «К-22» — Линейный крейсер / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1979. — С. 594. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 4).
  3. «К-22» — Линейный крейсер / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1979. — С. 593. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 4).

Джерела
  • Лейнер[недоступне посилання з липня 2019] // «К-22» — Линейный крейсер / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1979. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 4).
  • Гл. ред. Главнокомандующий Военно-Морским Флотом адмирал флота В. Н. Чернавин. Военно-морской словарь = Военно-морской словарь. — М. : Воениздат, 1989. — С. 511. — ISBN 5-203-00174-x.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.