Леонардо Лео

Леонардо Ортензіо Сальваторе де Лео (італ. Leonardo Ortensio Salvatore de Leo; 5 серпня 1694, Сан-Віто-деі-Норманні — 31 жовтня 1744, Неаполь) — італійський композитор епохи бароко, один з найбільших представників Неаполітанської оперної школи[5].

Леонардо Лео
італ. Leonardo Leo
Основна інформація
Дата народження 5 серпня 1694(1694-08-05)[1][2][…]
Місце народження Сан-Віто-деі-Норманні, Провінція Бриндізі, Апулія, Італія[3][3]
Дата смерті 31 жовтня 1744(1744-10-31)[1][2][…] (50 років)
Місце смерті Неаполь, Неаполітанське королівство[4][3]
Професії композитор, органіст
Освіта Conservatorio della Pietà dei Turchinid
Вчителі Francesco Provenzaled і Nicola Fagod
Відомі учні Ignazio Fiorillod і Pasquale Cafarod
Жанри опера
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Леонардо Лео народився в Сан-Віто-деі-Норманні, Бріндізі, Неаполітанське королівство. У 1703 році вступив до консерваторії «Санта-Марія делла П'єта деі Турчіні» в Неаполі, закінчив в 1713 році. Його вчителями були Ф. Провенцале, А. Бассо і Н. Фаго. З 1715 року сам стає педагогом цієї консерваторії. З 1713 року обіймає посаду органіста Королівської капели, потім капельмейстера собору «Санта-Марія делла Солітарі» в Неаполі. У 1739 починає викладати в консерваторії «Сант-Онофріо». Його учнями були П. Кафар, Е. Барбелла, Н.Йоммеллі, Н. В.Піччіні і Н.Логрошіно, В. Л. Чампі.

Першу популярність здобув завдяки драмі L'infedelta abbattuta, поставленій в 1712 році. У 1714 році в королівському палаці поставлена опера Леонардо Лео «Пісістрат», добре прийнята публікою.

У творчості Лео помітний вплив музики А.Скарлатті і Дж. Пітоні. Леонардо Лео став першим представником Неаполітанської школи, який досконало опанував поліфонічну гармонію. Його духовна музика відрізняється віртуозністю, величністю, раціональністю, але не пристрасністю і сентиментальністю, характерною для творів Ф. Дуранте і Дж. Перголезі. Драматичні опери Леонардо Лео відрізняються холодністю і суворістю, при цьому комічні виявляють тонке почуття гумору. Ансамблі в творах Леонардо Лео насичені, однак ніколи не досягають потужної кульмінації.

Найвідомішою комічною оперою Лео є «Переодягнена фраскатанка» (італ. La Finta Frascatana, також відома як італ. Amor vuol sofferenze, 1739). Також велику популярність здобули драматичні опери: «Демофонт» (1735), «Фарнак» (1737), «Олімпіада» (1737, театр «Сан-Карло»). Іншим характерним прикладом духовної музики Лео є Dixit Dominus in C.

В даний час арії з опер Лео доступні слухачам в сучасному виконанні.

Вибрані опери
  • «Пісістрат» (1714, королівський палац)
  • «Софонісба» (1718, театр «Сан-Карло»)
  • «Баязет, імператор Туреччини» («Bajazete Imperator dei Turchi», 1722, королівський палац)
  • «Розкрита брехня» («L'imbroglio scoperto», 1723, театр «Фьорентіні»)
  • «Деметрій» (1732, театр «Сан-Бартоломео»)
  • «Олімпіада» (1737, театр «Сан-Карло»)
  • «Переодягнена фраскатанка» («La finta frascatana», 1744, театр «Нуово», ставилася також під іншими назвами)

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118779524 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Сахарова Г. П. Лео О. С. Музыкальная энциклопедия. Архів оригіналу за 9 квітня 2013. Процитовано 26-03-2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.