Лестер Пірсон

Ле́стер Боу́лс Пі́рсон (англ. Lester Bowles Pearson; 23 квітня 1897(18970423), Торонто, Онтаріо — 27 грудня 1972, в місті Оттава, Онтаріо) — канадський політик, дипломат, історик, 14-й Прем'єр-міністр Канади, лауреат нобелівської Премії Миру 1957 року за свою роль в подоланні Суецької кризи.

Лестер Пірсон
Прапор
 14-й Прем'єр-міністр Канади
22 квітня 1963 — 20 квітня 1968 року
Попередник: Джон Діфенбейкер
Наступник: П'єр Трюдо
 
Ім'я при народженні: англ. Lester Bowles Pearson
Народження: 23 квітня 1897(1897-04-23)[1][2][…]
Торонто, Канада
Смерть: 27 грудня 1972(1972-12-27)[1][2][…] (75 років)
Оттава, Канада
Поховання: Wakefieldd
Країна: Канада
Релігія: протестантизм
Освіта: Торонтський університет і Колледж Святого Іоанна
Партія: Ліберальна партія Канади
Шлюб: Maryon Pearsond
Діти: Geoffrey Pearsond
Автограф:
Нагороди:

Нобелівська премія миру (1957)

почесний доктор Університету Лаваляd (1952)

почесний доктор Торонтського університетуd

Почесний доктор Оксфордського університетуd

почесний доктор Гарвардського університетуd

почесний доктор Принстонського університетуd

Член Американської академії мистецтв і наук

почесний доктор Університету Оттавиd

Canadian Baseball Hall of Famed

почесний доктор Університету Макгіллаd

Canadian Newsmaker of the Yeard (1950)

 Медіафайли у Вікісховищі

Політична кар'єра

Обраний 1948 року до Парламенту Канади від Ліберальної партії, Пірсон спочатку обіймав посаду міністра закордонних справ. У 1956 відіграв важливу дипломатичну роль у подоланні Суецької кризи, пропонуючи Генеральній Асамблеї ООН надіслати миротворчі сили для розв'язки конфлікту в регіоні.

З відставкою Луї Сен-Лорана з посади прем'єр-міністра Канади у 1958, Пірсон очолив Ліберальну партію, яка в 1963 під його головуванням перемогла на федеральних виборах — він обійняв посаду прем'єр-міністра Канади та сформував свій уряд. Після федеральних виборів 1965 Пірсон повторно став прем'єр-міністром — і як керівник уряду відомий за відмову слати канадські війська до В'єтнаму.

Кабінет Міністрів Пірсона — П'єр Трюдо, Джон Тернер і Жан Кретьєн, майбутні Прем'єр-міністри Канади.

Серед досягнень Пірсона як глави уряду відзначають такі:

  • Програма державного фінансування охорони здоров'я,
  • Канадська програма пенсійного забезпечення,
  • Канадська програма позик для студентів,
  • Прийняття нового Канадського прапора,
  • Реформа Канадських Збройних Сил,
  • Торговельна угода із США щодо автомобілебудування,
  • Заснування північноамериканської ракетної програми «Бомарк» у разі нападу СРСР.

Пірсон вийшов у відставку з посади Прем'єр-міністра Канади у 1967.

По завершенні політичної кар'єри

У 1969 році Пірсон став ректором Карлтонського університету та обіймав цю посаду до своєї смерті у 1972 р.

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica

Джерела
  • Beal, John Robinson. Pearson of Canada. 1964.
  • Beal, John Robinson and Poliquin, Jean-Marc. Les trois vies de Pearson of Canada. 1968.
  • Bliss, Michael. Right Honourable Men: the descent of Canadian politics from Macdonald to Mulroney, 1994.
  • Bothwell, Robert. Pearson, His Life and World. Toronto: McGraw-Hill Ryerson, 1978. ISBN 0-07-082305-7.
  • Bowering, George. Egotists and Autocrats: The Prime Ministers of Canada, 1997.
  • Champion, C.P. (2006) «A Very British Coup: Canadianism, Quebec and Ethnicity in the Flag Debate, 1964—1965.» Journal of Canadian Studies 40.3, pp. 68-99.
  • Champion, C.P. "Mike Pearson at Oxford: War, Varsity, and Canadianism, " Canadian Historical Review, 88, 2, June 2007, 263-90.
  • Donaldson, Gordon. The Prime Ministers of Canada, 1999.
  • English, John. Shadow of Heaven: The Life of Lester Pearson, Volume I, 1897—1948. Toronto: Lester & Orpen Dennys, 1989. ISBN 0-88619-169-6.
  • English, John. The Worldly Years: The Life of Lester Pearson, Volume II, 1949—1972. Toronto: Lester & Orpen Dennys, 1992. ISBN 0-394-22729-8.
  • Ferguson, Will. Bastards and Boneheads: Canada's Glorious Leaders, Past and Present, 1997.
  • Fry, Michael G. Freedom and Change: Essays in Honour of Lester B. Pearson. Toronto: McClelland and Stewart, 1975. ISBN 0-7710-3187-
  • Hillmer, Norman and J.L. Granatstein, Prime Ministers: Rating Canada's Leaders, 2001.
  • Hutchison, Bruce. Mr. Prime Minister 1867—1964, Toronto: Longmans Canada, 1964.
  • Stursberg, Peter. Lester Pearson and the Dream of Unity. Toronto: Doubleday, 1978. ISBN 0-385-13478-9.
  • Thordarson, Bruce. Lester Pearson: Diplomat and Politician. Toronto: Oxford University Press, 1974. ISBN 0-19-540225-1.7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.