Литвин Фелія Василівна

Литвин Фелія Василівна (в дівоцтві Франсуаза-Жанна Шютц), сценічне ім'я Фелія (Фелі, рос. Фекла, Фанні) Литвин (фр. Félia Litvinne, 31 серпня (12 вересня) 1860(18600912)^{[уточнити]}, Санкт-Петербург — 12 жовтня 1936, Париж) — співачка.

Литвин Фелія Василівна
фр. Felia Litvinne
Основна інформація
Дата народження	11 жовтня 1860(1860-10-11)[1][2][3] або 29 серпня 1863(1863-08-29)[4]
Місце народження	Санкт-Петербург, Російська імперія[3]
Дата смерті	12 жовтня 1936(1936-10-12)[1][2][3]
Місце смерті	Париж, Франція[3]
Поховання	Пер-Лашез[5] :
Громадянство	Франція і Російська імперія
Професії	оперна співачка
Відомі учні	Кошиць Ніна Павлівна
Співацький голос	сопрано
Нагороди	Prix Charles Blancd (1936)
Файли у Вікісховищі

Її предками були зрусифіковані німці і канадські французи. Музики і співу навчалася у кращих педагогів Італії.

З 15 років жила в Парижі, де протягом трьох років брала уроки співу у Барт-Бандералі, потім у Поліни Віардо (поч. 1880-х рр.). У 16 років вперше виступила в паризькому залі «Плейель», де виконала арію Леонори («Трубадур»). Пізніше співала в Бордо, Женеві, Нью-Йорку (театр «Метрополітен-опера»). У сезоні 1886—1887 рр. виступала в Брюссельському театрі «Ла Монне».

У 1888 р співала в Римі і Венеції, виступала на сцені паризького театру «Гран-Опера». Потім була запрошена в Неаполь (театр «Сан-Карло») і Мілан (1890, театр «Ла Скала»). У жовтні того ж року дебютувала в московському Великому театрі, потім співала в петербурзькому Маріїнському театрі, отримала запрошення в одеську Італійську оперу.

У 1915 р відбувся останній виступ співачки на оперній сцені (Монте-Карло, «Аїда», разом з Енріко Карузо).

У 1917 р вийшла на сцену паризького театру «Гранд-Опера» в поставленій нею опері «Юдита» А. де Паліньяк.

Викладала в консерваторії у Фонтенбло (професор). Нагороджена французьким орденом Почесного легіону (1927). Записала на грамплатівки 39 творів в Парижі і Петербурзі.