Лоначевський-Петруняко Михайло Іванович

У джерелах стосовно державної служби починає згадуватися у 1857—1861 навчальних роках вже в чині колезький секретар як викладач предмету Математика у повітовому дворянському училищі міста Златополя[1][2][3][4].

Працює штатним наглядачем Шуйського повітового училища у 1861—1863 навчальних роках[5][6], а у 1863—1864 навчальному році вже у чині титулярний радник[7].

У Шуї став борцем за просвіту[8].

1865 року переїздить до Москви і бібліотека у Шуї втрачає свого основного покровителя[9].

Працює начальником учительської семінарії Московської військово-початкової школи (тепер Московський третій кадетський корпус) у 1867—1868 навчальному році у чині колезький асесор[10], а у 1868—1869 навчальному році вже у чині надвірний радник[11].

За його зусиллями при семінарії започатковано зразкову школу відвідування учнів для практичних вправ майбутніх учителів[12].

Був талановитим організатором навчального процесу, досвідченим педагогом, який добре знав передовий зарубіжний досвід діяльності учительських навчальних закладів[13]. Також визначав характер класних занять[14].

Працює інспектором класів у Московській першій військовій гімназії, згодом (з 1882 року) Московському першому кадетському корпусі, у 1869—1871 навчальних роках[15][16], а вже у 1871—1875 навчальних роках у чині колезький радник[17][18][19][20], у 1875—1880 навчальних роках у чині статський радник[21][22][23][24][25], у 1880—1899 навчальних роках у чині дійсний статський радник[26][27][28][29][30][31][32][33][34][35][36][37][38][39][40][41][42][43].

1899 року вніс на рахунок Київського Імператорського університету Святого Володимира 2600 рублів[44] і відповідно до постанови Міністерства народної освіти № 830 від 28 березня 1900 року для заснування на проценти від цієї суми за вирахуванням податків персональної щорічної стипендії названої на честь своєї дружини для оплати права слухати лекції одному з малозабезпечених православних студентів — однофамільців жертводавця, а при відсутності такого — одному з вихідців Волинської або Київської губерній переважно фізико-математичного або історико-філологічного факультетів[45].