Лубенський ґебіт
Лубе́нський ґебі́т, окру́га Лубни́ (нім. Kreisgebiet Lubny) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Київ райхскомісаріату Україна під час німецької окупації Української РСР протягом Німецько-радянської війни. Адміністративним центром ґебіту було місто Лубни.
| Kreisgebiet Lubny Лубенський ґебіт |
|
|---|---|
 Німецький офіцер, керівник районного поста шуцманства у селі Заріг, дає вказівки своїм підлеглим, грудень 1942 р. |
|
| Держава | .svg.png.webp){kind=small} Німецька імперія |
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Київ |
| Центр | Лубни |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | Рандорф[1] |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 119,352 |
| Джерело: territorial.de | |
Ґебіт утворено 1 вересня 1942 року на території нинішньої Полтавської області[2] після успішного просування Вермахту далеко вглиб Радянського Союзу до Волги і на Північний Кавказ. Округа формально існувала до 1944 року,[3] фактично ж — до 19 вересня 1943 року, коли Лубни було взято радянськими військами. Окупаційне утворення охоплювало територію трьох районів тодішньої Полтавської області: Лазірківського, Лубенського і Оржицького — та поділялося на три райони: Лазірки (Rayon Lasorki), Лубни (Rayon Lubny) і Заріг (Rayon Sarig), межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. Центром останнього спочатку була Оржиця (Orschiza). [2] На території округи було залишено без змін і радянську структуру адміністративних та господарських органів. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, здебільшого з числа тих, хто не підлягав мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися прихильні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.
У Лубнах виходила газета «Лубенський вісник» (28 жовтня 1941 – 1943) та часопис «Рідне слово» (1941-1942). Редактором обох видань був Вадим Страхов. [4]