Лазірки

Село Лазірки знаходиться на берегах річки Сліпорід, за 40 км від райцентру. Вище за течією на відстані 1 км розташовані села Павлівщина (Гребінківський район) та Сімаки, нижче за течією примикає село Максимівщина. По селу протікають пересихаючі струмки з загатами. Через село проходить залізниця, станція Лазірки.

Виникли в 17 ст. Входили до Яблунівської (1723-43 — до Пирятинської) сотні Лубенського, у 1649—58 — Кропивнянського полків.

Універсалами 1710 і 1712 гетьмана І. Скоропадського Лазірки були віддані «до ласки войскової» у володіння Петрові Троцькому, синові лубенського полкового писаря Максима Троцького. За Генеральним слідством Лубенського полку 1729—30 в Лазірках Пирятинської сотні налічувалося 33 господарства. Тут жили виборні козаки, підпомічники, підсусідки, посполиті, частина яких перебувала у залежності від Троцьких.

З 1781 Лазірки входили до Лубенського повіту Київського намісництва, з 1796 — Малоросійської, з 1802 — Полтавської губернії.

За час з 1787 до 1859 населення Лазірок зросло з 486 до 925 душ. У 1863 діяли селітряний з-д, відбувалося 2 ярмарки. Дерев'яна церква. 1874 відкрито земську школу. У 1900–170 дворів і 956 жителів. З 1901 почав працювати винокурний з-д К. І. Величка. Тричі на рік відбувалися ярмарки.

Діяли лікарня, пошта, телефонна станція, прокатні сільськогосподарські пункти.

З 1903 — залізнична станція.

Радянську владу проголошено в січні 1918.

1923 Лазірки віднесено до Тарандинцівського району Лубенської округи. 1529 меш.

У 1929 році, під час примусової колективізації, створено ТСОЗ «Незаможник», а в 1930 — на його базі колгосп «Ударник Сталіна», через рік це господарство було поділено на кілька. Після укрупнення в 1932 залишилося три колгоспи: «Незаможник» (пізніше «Прапор комунізму»), «Перемога» (згодом ім. Г. В. Орловського), «Новий шлях».

У 1934 ств. четвертий колгосп — ім. Г. М. Димитрова.

1934 в Лазірках організовано МТС. У 1931—34 Лазірки входили до Лубенського р-ну, у січні 1935 Лазірки стають центром району, 1507 ж. (1939). Під час німецько-нацистської окупації гітлерівці розстріляли 9 чол. і вивезли на примусові роботи до Німеччини 226 осіб. У 1950 всі господарства Лазірок були об'єднані в один колгосп — ім. Г. М. Димитрова.

1962 Лазірківський район був об'єднаний з Лубенським районом.

З 1965 Лазірки — у складі Оржицького району.

• Лазірківська елеватор, ЗАТ.
• «Лазірки», сільськогосподарське ПП.
• «Оксамит», ТОВ.

• лікарня на 72 ліжка,
• дитсадок на 200 місць,
• Величківська ЗОШ І-ІІ ступенів
• Лазірківська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені В. О. Підпалого
• професійно-технічне училище
• будинок культури,
• дві бібліотеки,
• відділення зв'язку, Ощадбанку, АТС.

• пам'ятник Г. М. Димитрову (повинен бути знятий протягом 2015-го року)
• братська могила радянських воїнів, полеглих у 1941 і 1943,
• Меморіал односельцям, загиблим (192 чол.) на фронтах другої світової війни (1952).

Уродженці:

• Бойко Віктор Іванович (* 1931) — вчений-агроном, доктор економічних наук, професор.
• Жалдак Мирослав Іванович(* 1937 р.н.) — академік Академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор.
• Підпалий Володимир Олексійович (1936–1973) — український поет.
• Соловйов Роман Юрійович (1994-2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Шовкопляс Іван Гаврилович(1921–1997) — український вчений-археолог, доктор історичних наук.

• Погода в селі Лазірки