Лугії

Лугії (лат. Lugii, Lygii, Lugiones, Vandilii; грец. Λούγιοι, Λούιοι, Λύγιοι; Лигії, Лігіі, Лугіони, Лигіани, Лігіани, Лугіани, Лоугої) — союз племен[1], індоєвропейський народ. Деякі сучасні історики ототожнюють їх із вандалами[2][3][4]. Однозначної інформації про їхнє етнічне походження немає.

Карта 125 р., із зазначенням місця розташування Лугіїв

На час історичного згадування (400–300 до н.е.) жили на північ від Судетів у басейні горішньої Одри і Вісли, на території сучасної Сілезії, Мазовії, Великої і Малої Польщі. Згадувані римськими авторами між 100 р. до н.е. та 300 р. н.е. у Центральній Європі.

Лугії за часом і територією відповідають населенню Пшеворської культури[5].

Їхня значущість була у володінні середньої частини Бурштинового шляху, — з Самбії (Земляндія — західна частина Латвії) до провінцій Римської Імперії: Панонія, Норікум і Ретія.

Лугії за історичними джерелами (Тацит, Клавдій Птолемей, Страбон) були об'єднанням племен.

Етнічне походження лугіїв достеменно невідоме.

Див. також

Серболужичани

Примітки

Седов Валентин Васильевич. Славяне. Историко-археологическое исследование. — Москва : Языки славянской культуры, 2002. — С. 122.
Schutte, Gudmund (2013). Our Forefathers, Volume 2. Cambridge University Press. ISBN 1107677238. Процитовано 9 березня 2014.
Wolfram, Herwig (1997). The Roman Empire and its Germanic peoples. University of California Press. ISBN 0-5200-8511-6. Процитовано 5 травня 2013.
Anderson, John (1938). Germania. Bristol Classical Press. ISBN 1853995037. Процитовано 9 березня 2014.
Merrils, Andrew H. (2004). Vandals, Romans and Berbers: New Perspectives on Late Antique North Africa. Ashgate Publishing, Ltd. ISBN 0754641457. Процитовано 9 березня 2014.

Джерела

«Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» (1890–1907 гг.) (рос.)
Stanisław Rospond, «Polszczyzna Śląska», 1970 r., str. 11-12 (пол.)
Karlheinz Dietz: «Lugii». «Der Neue Pauly (DNP)». Band 7, Metzler, Stuttgart-1999, ISBN 3-476-01477-0, Sp. 489 f. (нім.)
Helmut Castritius, Günter Neumann: «Lugier». «Reallexikon der Germanischen Altertumskunde». Band 19. de Gruyter, Berlin-2001, ISBN 3-11-017163-5, S. 30–35. (нім.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Седов Валентин Васильевич. Славяне. Историко-археологическое исследование. — Москва : Языки славянской культуры, 2002. — С. 122.

[2] Schutte, Gudmund (2013). Our Forefathers, Volume 2. Cambridge University Press. ISBN 1107677238. Процитовано 9 березня 2014.

[3] Wolfram, Herwig (1997). The Roman Empire and its Germanic peoples. University of California Press. ISBN 0-5200-8511-6. Процитовано 5 травня 2013.

[4] Anderson, John (1938). Germania. Bristol Classical Press. ISBN 1853995037. Процитовано 9 березня 2014.

[5] Merrils, Andrew H. (2004). Vandals, Romans and Berbers: New Perspectives on Late Antique North Africa. Ashgate Publishing, Ltd. ISBN 0754641457. Процитовано 9 березня 2014.