Лукашевич Тетяна Сергіївна

Лукашевич Тетяна Сергіївна (4.05.1956, м. Рівне) ― художниця, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, працює в галузі художнього текстилю та живопису. Член Національної спілки художників України (1993). Лауреатка Міської мистецької премії імені Георгія Косміаді (Рівне, 2020).

Лукашевич Тетяна Сергіївна
Народження 4 травня 1956(1956-05-04) (65 років)
м. Рівне
Країна  Україна
Жанр живопис, художній текстиль
Навчання Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва
Напрямок декоративно-ужиткове мистецтво
Роки творчості 1979 - дотепер

Створює гобелени, батики, інсталяції, аплікації, художні костюми, живописні полотна. Тематика творчості: християнська міфологія, поліські мотиви, філософські роздуми над сутністю усього живого, над відмінністю та спорідненістю між образотворчим мистецтвом, поезією, музикою[1].

Життєпис

Народилась 4 травня 1956 р. в місті Рівне, навчалась у Рівненській дитячій художній школі. У 1978 р. закінчила Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Викладачами в неї були К. Звіринський, С. Коропчак, В. Овсійчук, І. Туманов, Й. Садовський, М. Безпальків, В. Черкасов[2].

Після закінчення інституту отримала призначення у Республіканський будинок моделей трикотажних виробів Міністерства легкої промисловості УРСР (Київ). Брала участь у створенні ексклюзивних виставкових колекцій. Значна увага надавалася етномотивам – національним, фольку, еконапрямку. Тетяна Лукашевич розпочинала свій професійний шлях разом з відомою українською дизайнеркою Галиною Забаштою та відомою київською модельєркою Надією Старовойтовою. Попри нетривалість дизайнерської практики, у проектах мисткині сформувалася оригінальна авторська концепція. Моделі художниці, розроблені в етностилі у співпраці з Л. Гайовою, були опубліковані в журналі «Краса і мода»[3].

У 1979 р. повернулась до Рівного, працювала у майстернях Художньо-виробничого комбінату до його закриття 1993 року. У межах державних замовлень виконала низку гобеленів: «Музика» (ширма для ресторану «Турист» м. Рівне, 1989), «Ранок», «День посміхається», «Вечоріє» (усі ― 1991, дитбудинок «Малютка»)[1].

У 1996 році у Рівненському музеї українського мистецтва відбулася перша персональна виставка мисткині[4].

У 2012 р. Т. Лукашевич очолила Рівненську обласну організацію Національної спілки художників України[5]. За її ініціативою було започатковано міжнародний малярський пленер «Історичні та природні перлини Рівненщини» (2006–2008, 2010–2011, 2016)[6].

Творчість

Сценічні костюми

У 1985–1990 р. створила серію костюмів «Древлянські мотиви»[1]. У комплектах, спроектованих Тетяною Лукашевич, виступали самодіяльні танцювально-хорові та естрадні колективи сіл Зоря та Горбаків, ансамбль пісні і танцю «Ровенчанка» Українського інституту інженерів водного господарства, солісти Рівненської обласної філармонії (колекції «Ранкова зоря», «Серпанкові мрії»)[3].

Живопис. Батики. Гобелени

Наскрізну тему творчості утворила символіка – трипільська, давньослов’янська, християнське світовідчуття. З початку 1990-х чільне місце у доробку Тетяни Лукашевич посіли батики і гобелени. Сформувався декоративний індивідуальний стиль. У творчість увійшли фітоморфні мотиви, літературні й музично-асоціативні образи, візуалізації біблійних тем та філософських рефлексій[3].

Найвідоміші роботи: «Таїна чарівної ночі» (1994), «Білий Янгол» (1996), «Поліська заступниця» (1999), «Душа Всесвіту» (2002), «Благовіщення» (2006), «Золотий Янгол» (2007), «Повернення до Сонця», «Віддзеркалення… Як зверху так і внизу», диптих «Поліфонія Все­світу» (усі – 2009), «Світова гора», «Захисти нас, Ангеле Божий», «Плин часу – плин життя» (усі – 2010); серії – «Створення світу» (1993–2001), «Мої Янголи. Настрої» (2006); батики – «Ріка життя» (2003), «Дерево життя» (2004), «Шляхи нашого буття», диптих «Зоряні мандри» (2007), «Нова радість з неба загостила», «Заручини життя» (обидва – 2008), диптих «Музичні асоціації. Луї Маршан» (2011); живописна серія «Історичні перлини Рівненщини» (2006–10); аплікації – «Кишеньки моєї пам’яті на полотні життя», «Дороги життя» (обидві – 2011), «Дерева» (2012)[1].

Роботи Т. Лукашевич зберігаються у музеях та приватних колекціях України, Росії, Польщі, США, Канади та Швеції[7].

Творче кредо мисткині
  • Сприймає оточуючий світ у триєдності Неба-Землі-Людини як нескінченність, як наснагу художника
  • Пошановує прадавні народні промисли, які надихають любити історію рідного краю
  • Пам’ятає своїх предків, які зробили внесок у розвиток української культури (прабабуся Надія Куліш і прадід Іван Куліш брали участь у створенні першого на Волині етнографічного музею)
  • Шукає відповіді на одвічні питання буття, розкриває свій внутрішній світ мовою гобелена, батика
  • Відчуває зв’язок між образотворчим мистецтвом та музикою і поезією, їх поєднання дає нові ідеї, поштовх до творчості
  • Намагається осягнути прадавню символічну систему, яка була мовою спілкування людей з оточуючим світом
  • Розуміє мистецтво як рушійну силу національної ідеї, християнських цінностей, доброчесності
  • Прагне, щоб не переривався зв’язок поколінь, щоб здобутки предків успадковували молоді[4]

Педагогічна діяльність

Виставки
  • Учасниця всеукраїнських виставок
  • Міжнародних бієнале художнього текстилю з льону в Польщі (Коросно, 2000–2018)
  • Всеукраїнських триєнале художнього текстилю (Київ, 2004–2018)
  • Міжнародних ткацьких пленерів на Гуцульщині, Богуславщині (Київська обл.), Закарпатті
  • Виставок-симпозіумів з експериментального текстилю «ТекстилIZM» ( Львів, 2004, 2005, 2009, 2011–2015)

Міжнародні виставки художнього текстилю
  • 1987 – Естонія: Таллінн
  • 1989 – Латвія: Рига–Дзінтарі
  • 1998 – Україна: Львів
  • 2001 – Польща: Лодзь, Переворськ, Ряшів; Словаччина: Свидник; Угорщина: Залаегерсег; Україна: Львів, Київ
  • 2002 – Польща: Лодзь, Варшава, Кросно; Україна: Київ
  • 2003 – Польща: Лодзь, Закопане, Ковари; Словаччина: Свидник
  • 2004 – Словаччина: Свидник, Пряшів; Угорщина: Залаегерсег; Україна: Львів
  • 2005 – Японія: Токіо; Словаччина: Свидник, Пряшів; Україна: Херсон
  • 2011 – Словаччина: Пряшів; Росія: Москва
  • 2012 – Угорщина: Залаегерсег; Польща: Люблін, Коросно Україна: Львів
  • 2013 – Словаччина: Свидник, Пряшів; Угорщина: Залаегерсег
  • 2015 – Словаччина: Пряшів, Свидник
  • 2016 – Угорщина: Залаегерсег
  • 2018 – Україна: Глиняни

Персональні виставки
  • м. Рівне – 1996, 2003, 2006, 2011, 2012, 2016
  • м. Збараж – 2001
  • м. Луцьк – 2003
  • м. Білосток (Польща) – 2007
  • м. Люблін (Польща) – 2012
  • м. Дубно – 2016 [8]

Нагороди
  • Дипломантка Першої всесоюзної виставки-конкурсу художників-модельєрів (Таллінн, 1987)[7].
  • Дипломантка І Всеукраїнської триєнале художнього текстилю (Київ, 2004)[8].
  • Дипломантка VI та ХІ міжнародної бієнале художнього текстилю з льону в Польщі (Кросно, 2010[8] та 2016[6]).
  • Лауреатка Міської мистецької премії імені Георгія Косміаді (Рівне, 2020)[10].

Посилання

Бібліографія

Альбоми Т. Лукашевич
  1. Тетяна Лукашевич. Гобелен. Батик / упоряд. О. Харват ; вступ. ст. А. Ніколаєвої. – Рівне : У Харватері істин, 2016. – 84 с.
  2. Лукашевич Т. Текстиль. Батик. Гобелен / Т. Лукашевич. – Рівне, 2012. – 26 с.

Публікації про Т. Лукашевич
  1. Тетяна Лукашевич // Художники Рівненщини : альманах Рівненської обласної організації Національної спілки художників України / авт. тексту, ред. і упоряд. Б. Столярчук. – Рівне : Вид. О. Зень ; Рівнен. друк., 2008. – С. 42-43.
  2. Лукашевич Тетяна Сергіївна // Столярчук Б. Митці Рівненщини : енциклопед. довід. / Б. Столярчук. – Вид. 2-ге, допов. й перероб. – Рівне : Вид. О. Зень, 2011. – С.192–193.
  3. Назвали кращі книги Рівненщини [в т. ч. альбом «Тетяна Лукашевич. Гобелен. Батик»] // Рівне вечірнє. – 2017. – 27 квіт. – С. 15.
  4. Непомняща А. Тетяна Лукашевич та її мистецький мікрокосмос / А. Непомняща // Льонокомбінат. – 2016. – 26 серп. – С. 14.
  5. Снісаренко С. Рівненських художників очолила жінка [Т. Лукашевич] / С. Снісаренко // Сім днів. – 2013. – №5. – С. 3.

Примітки
  1. Лукашевич Тетяна Сергіївна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 18 жовтня 2021.
  2. Столярчук, Богдан (2011). Митці Рівненщини : енциклопедичний довідник. Рівне: О. Зень. с. 192–193.
  3. Тетяна Лукашевич. Гобелен. Батик / упоряд. О. Харват ; вступ. стаття А. Ніколаєвої. Рівне: У Харватері істин. 2016.
  4. Лукашевич, Тетяна (2012). Текстиль. Батик. Гобелен. Рівне.
  5. Снісаренко, С. Рівненських художників очолила жінка [Т. Лукашевич]. // Сім днів. – 2013. – №5. – С. 3.
  6. Непомняща, А. Тетяна Лукашевич та її мистецький мікрокосмос. // Льонокомбінат. – 2016. – 26 серп. – С. 14.
  7. Художники Рівненщини : альманах Рівненської обласної організації Національної спілки художників України / авт. тексту, ред. і упоряд. Б. Столярчук. Рівне: .Вид. О. Зень ; Рівнен. друк. 2008. с. 42–43.
  8. Лукашевич Тетяна Сергіївна | Рівняни (укр.). 3 квітня 2017. Процитовано 18 жовтня 2021.
  9. Організація. Tumblr (англ.). Процитовано 18 жовтня 2021.
  10. У Рівному нагородили переможця мистецької премії імені Г.П. Косміаді. Vse.rv.ua (uk-UA). Процитовано 18 жовтня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.