Лукін Михайло Федорович
Лукін Михайло Федорович (6 (18) листопада 1892 — 25 травня 1970) — радянський воєначальник, колишній командувач 16-ї, 20-ї і 19-ї армій Західного фронту, генерал-лейтенант у відставці. Герой Російської Федерації (посмертно).
| Лукін Михайло Федорович | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження |
6 (18) листопада 1892 с. Полухтіно Зубцовського повіту Тверська губернія Російська імперія | |||||||||
| Смерть |
25 травня 1970 (77 років) , Москва | |||||||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||||||||
| Країна |
СРСР | |||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | |||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||
| Звання |
 Генерал-лейтенант | |||||||||
| Командування |
16-та армія 20-та армія 19-та армія | |||||||||
| Війни / битви |
Перша світова війна Громадянська війна в Росії, Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Лукін Михайло Федорович у Вікісховищі | ||||||||||
Біографія
Народився 18 листопада 1892 року в селі Полухтіно, нині Зубцовського району Тверської області в селянській родині. Руський. Закінчив п'ять класів училища народної освіти.
У російській армії з 1913 року. Учасник Першої світової війни 1914–1918 років, в 1916 році закінчив школу прапорщиків, потім на фронті отримав чин поручика, став командиром роти.
З 1917 році в Червоній Гвардії, з липня 1918 року в Червоній армії. У Громадянську війну 1918–1920 років Михайло Лукін був помічником начальника штабу дивізії, командиром полку і бригади, начальником штабу дивізії. Воював проти армій генерала Денікіна і білополяків. Член ВКП (б) / КПРС з 1919 року.
З 1940 року командував 16-ю армією. Під час Німецько-радянської війни в червні — жовтні 1941 року командував 16-й, 19-й, 20-ю арміями. У цей важкий період війни проти фашистських загарбників 16-а армія Лукіна разом з 19-ю і 20-й арміями, поєднуючи наполегливу оборону з рішучими контратаками, зупинила наступ на Москву потужного військового угруповання противника і в запеклих кровопролитних боях стримувала його більше двох місяців. У жовтні 1941 року в районі Вязьми, перебуваючи в оточенні, був важко поранений в ногу і потрапив у полон.[1] 29 квітня 1945 був звільнений з полону американськими військами в таборі Моссбург. У червні 1945 переданий радянській стороні у Франції.[2]
Після завершення спецперевірки НКВС у грудні 1945 року генерал-лейтенант Лукін М. Ф. був відновлений в кадрах Червоної Армії. Однак через важку хворобу (постійно відкривалася рана на ампутованій нозі) не міг бути призначений на постійну посаду і в жовтні 1947 року звільнений у відставку через хворобу. Жив у Москві, де і помер 25 травня 1970 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.
Вшанування пам'яті
Ще у 1966 році маршали Радянського Союзу Тимошенко Семен Костянтинович, Рокоссовський Костянтин Костянтинович, Конєв Іван Степанович, Єрьоменко Андрій Іванович та генерал армії Курочкін Павло Олексійович написали лист Л. І. Брежнєву, в ньому було прохання підтримати клопотання про присвоєння генерал-лейтенанту у відставці Лукіну Михайлу Федоровичу звання Героя Радянського Союзу, який проявив мужність, особистий героїзм і чудове майстерність полководця під час Смоленсько-Вяземського битви, що зіграла величезну роль у битві за Москву.
У 1988 році виконком Смоленського міської Ради народних депутатів присвоїв М. Ф. Лукіну звання «Почесний громадянин міста-героя Смоленська». У 1991 році у Смоленську з ініціативи Смоленського обласної ради народних депутатів, засобів масової інформації, Ради ветеранів війни і праці був організований збір підписів під клопотанням перед Президією Верховної Ради СРСР про присвоєння М. Ф. Лукіну звання Героя Радянського Союзу.[3]
1 жовтня 1993 року Президент Російської Федерації Б. М. Єльцин підписав Указ № 1553[4], яким генерал-лейтенанту М. Ф. Лукіну «за мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років», присвоєно звання Героя Російської Федерації (посмертно).
Примітки
- Великая Отечественная война 1941 — 1945. Энциклопедия. Гл.ред. генерал армии, профессор М. М. Козлов. — М.," Советская энциклопедия", 1985, с. 421.
- Лукин Михаил ФёдоровичБіографія
- Официальный сервер администрации города-героя Смоленска Архівовано 21 травня 2009 у Wayback Machine.Почетные граждане города-героя Смоленска. Лукин Михаил Фёдорович.
- Официальный сервер администрации города-героя Смоленска Архівовано 21 травня 2009 у Wayback Machine. Почетные граждане города-героя Смоленска. Лукин Михаил Фёдорович.
Джерела
- Великая Отечественная война 1941 — 1945. Энциклопедия. Гл.ред. генерал армии, профессор М. М. Козлов. — М.," Советская энциклопедия", 1985, с. 421. (рос.)
- Лукин Михаил Фёдорович на сайте Герои России (рос.)
Посилання
- Рокоссовський К. К.На Ярцевских высотах(рос.)
- Огнев А.М. Ф. Лукин — «великолепный советский полководец и поистине неустрашимый герой» (Г. К. Жуков)газета «Вече Твери» (рос.)