Лук'янюк Костянтин Костянтинович
Костянти́н Костянти́нович Лук'яню́к (26 листопада 1993 — 17 серпня 2014) — старший солдат Збройних сил України.
Лук'янюк Костянтин Костянтинович | |
---|---|
Старший солдат | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
26 листопада 1993 Карапчів |
Смерть |
17 серпня 2014 (20 років) Лутугине |
Військова служба | |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Механізовані війська |
Формування | 24 ОМБр |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєвий шлях
Батьки були військовиками, мама Ольга Іллівна служила на кордоні. Коли Костянтин навчався у 8-му класі глибоцької ЗОШ № 1, батьки розлучилися. Вітчим також був військовиком.
Служив за контрактом, старший солдат, старший навідник 24-ї окремої механізованої бригади.
Загинув біля Лутугиного під час обстрілу — прикрив своїм тілом побратимів, аби вони залишилися живими. З п'яти вояків вижили двоє. Про загибель Костянтина згадує боєць «Айдару» Орест Каракевич у спогадах про бої за Хрящувате.[1]
Без Костянтина лишились мама, старша на рік сестра Аліна, бабуся.
Похований у селі Карапчів.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
Примітки
- Айдар - батальйон Героїв. Одинадцять днів важкого бою. Фото. Гал-інфо. Процитовано 15 серпня 2017.
Джерела
- Лук'янюк Костянтин Костянтинович
- Герої
- Щоб людина зрозуміла, що їй є для чого жити, у неї має бути те, за що варто віддати життя[недоступне посилання з липня 2019]
- Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»