Луна-9

«Луна-9» — радянська автоматична міжпланетна станція для вивчення Місяця та космічного простору. Запущена 31 січня 1966 року. 3 лютого того ж року здійснила першу в історії м'яку посадку на Місяць і передала перші фотографії з його поверхні.

Луна-9
Основні параметри
COSPAR ID 1966-006A
NORAD ID 01954
Виготівник НВО ім. С. О. Лавочкіна
Тип апарата Міжпланетний зонд
Дата запуску 31 січня 1966 11:41:37 UTC
Ракета-носій «Молнія»
Космодром Байконур
Посадка на небесне тіло
Небесне тіло Місяць
Дата і час посадки 3 лютого 1966, 18:45:30 UT
Місце посадки Океан Бур,
7.08° пн. ш. 64.37° зх. д. / 7.08; -64.37 (Луна-9)
Макет «Луни-9» в Музеї авіації та космонавтики (Париж)

Попередники та наступники

До станції «Луна-9» було здійснено понад десять невдалих спроб м'якої посадки на Місяць за програмою Е-6. Перший запуск за цією програмою був виконаний 4 січня 1963 року, але двигун 4 ступені ракети-носія не запустився, і станція залишилася на низькій навколоземній орбіті. У 1965 С. П. Корольов ініціював передачу тематики АМС в КБ ім. Лавочкіна, під керівництво Г. Н. Бабакіна, і «Луна-9» стала першим апаратом, підготовленим на новій фірмі із заділу, переданого з ОКБ-1.

Після цього було запущено кілька станцій за програмою Е-6С (Штучний супутник Місяця) і Е-6М. Вони також базувалися на розробках ОКБ-1. Пізніші програми Е-8 і Е-8-5 були вже повністю новими розробками.

Космічний корабель

Спусковий апарат мав масу 99 кг. Щоб витримати швидкість удару 22 км/год (6,1 м/с), він використовував наповнені повітрям подушки. Це був герметичний контейнер з радіоустаткуванням, пристроєм вимірювання часу, системою контролю тепла, науковою апаратурою, джерелом живлення та телевізійною системою[1].

Запуск і політ до Місяця

«Луна-9» була запущена ракетою «Молнія-М» (серійний номер 103-32) зі стартової позиції 31/6 на космодромі Байконур в Казахській РСР. Старт відбувся в 11:41:37 UTC 31 січня 1966. Спочатку станція була виведена на опорну навколоземну орбіту, а потім стартувала до Місяця. Параметри опорної орбіти були такими: нахил — 51,8°; період обертання — 88 хвилин; мінімальна відстань від поверхні Землі (у перигеї) — 168 км; максимальна (в апогеї) — 219 км[2]. Четвертий ступінь, «Блок-Л», був запущений для підняття перигею орбіти до нового апогею (приблизно 500 000 км) перед переходом «Луни-9» на витягнуту еліптичну геоцентричну орбіту.

Потім космічний корабель розкрутився до 0,67 оборотів в хвилину за допомогою струменя азоту. З 1 лютого в 19:29 UT відбулася корекція курсу за допомогою 48-секундного вмикання двигуна, в результаті якої швидкість змінилася на 71,2 м/с. На висоті 8300 км апарат приготувався до реактивного гальмування і його обертання було зупинене. Гальмування почалося на висоті 75 км. На висоті близько 5 м, коли поверхні торкнувся контактний сенсор, від апарату відділилася посадкова капсула. Вона зіткнулася з поверхнею на швидкості 22 км/год і кілька разів відскочила[3].

Робота на поверхні

Посадка сталася 3 лютого 1966 о 18:45:30 UT в західній частині Океану Бур, на північний схід від кратера Кавальєрі (біля 7.08° пн. ш. 64.37° зх. д. / 7.08; -64.37 (Луна-9))[3]. 1970 року на честь цієї події цю маленьку ділянку назвали рівниною Посадки (лат. Planitia Descensus)[4].

Приблизно через 250 с після приземлення розкрилися 4 пелюстки оболонки апарата, що стабілізувало його положення на поверхні і дозволило почати роботу. Вже через 15 хвилин було відзнято першу панораму поверхні Місяця, а згодом — кілька нових панорам. Детектор випромінювання, єдиний науковий прилад на борту, відміряв дозу 30 мрад (0,3 мілігрей) на день. Важливим результатом стало встановлення того, що апарат не тоне в місячному пилу. Зі станцією було проведено 7 сеансів зв'язку загальною тривалістю 8 годин 5 хвилин. Останній контакт був о 22:55 UT 6 лютого 1966, коли вичерпався заряд її батарей[5][3].

В культурі

Марки різних країн

Посилання

Примітки

  1. Luna 9 // Astronautix
  2. McDowell, Jonathan. Satellite Catalog. Jonathan's Space Page. Процитовано 14 серпня 2013.
  3. Luna 9. NASA Space Science Data Coordinated Archive. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 18 лютого 2016.
  4. Planitia Descensus. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
  5. Solar System Exploration: Missions: By Target: Moon: Past: Luna 9. Архів оригіналу за 25 лютого 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.