Лунда

Лунда (балунда) — народ, що проживає на північному сході Анголи, північному заході Замбії та на півдні Демократичної Республіки Конго. Більшість лунда спілкуються мовою лунда. Найбільша частина (бл. 520 тисяч осіб) проживають у Замбії, за іншими даними — у ДР Конго[1].

Лунда
Кількість 1 030 000
Ареал Демократична Республіка Конго
Ангола
Замбія
Раса Негроїди
Мова Лунда

Історія

Народність виникла за часів існування ранньодержавного утворення Лунда наприкінці XVI — початку XIX століття в районі верхньої течії річки Касаї. У період з 1600 до 1750 року групи лунда заснували численні поселення. Держава Лунда складалась з основного адміністративного центру, кільця ближніх провінцій, кільця дальніх провінцій, які сплачували податок, але були автономними, й віддалених сіл, що мали общинну культуру лунда. Таким чином кордони держави визначались у загальних рисах[2].

У XVII—XIX століттях тривав розвиток торгівлі, лунда експортували рабів і слонову кістку, нове королівство успішно розширяло свої кордони до самого приходу європейців. Балунда активно опирались їхньому проникненню[3], але були змушені підкоритись, хоч стара знать донині зберігає вплив.

Традиції

Родини лунда є малими. Переважають шлюби між родичами. Розлучення безболісні. Полігінія існувала тільки у знаті. Жінки мають економічну самостійність.

Традиційне поселення — невелике село кругового плану. Житло — кругла плетена хатина з конічним дахом з пальмових гілок чи соломи.

Одягаються лунда у поясний незшитий одяг з обробленої шкіри (у знаті — з тканини).

Більшість лунда є християнами-католиками. Утім існують і традиційні вірування. Основним серед них є культ природних сил і пращурів.

Зберігається усна історична традиція та фольклор. З прикладних мистецтв розвинуто різьблення деревом, популярними є акробатичні та мімічні танці (мунгонго).

Основні заняття

Нині лунда в основному займаються землеробством і рибальством. Значної майстерності набуло ковальське ремесло[4].

Примітки
  1. Orientation — Lunda
  2. Енциклопедія Британіка
  3. Вокруг Света | Журнал | В дикой Африке. Часть II
  4. Конго (Заїр) — Основна діяльність населення банту. Архів оригіналу за 8 травня 2009. Процитовано 4 січня 2015.

Література
  • Лунда // Народи світу. Історично-етнографічний довідник / гол. ред. Ю. В. Бромлєй. — Москва : Советская Энциклопедия, 1988. — С. 261, 262.
  • Львова Е. С. Лунда // Народы и религии мира / гол. ред. В. О. Тишков. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1999. с. 297.
  • Собченко А. И. Этнический состав Конго // Африканский этнографический сборник. т. 4, М.-Л., 1962.
  • Корочанцев В. А. Бой тамтамов будит мечту // О народах Западной и Центральной Африки. М.: 1987.
  • История тропической Африки с древнейших времен до 1870 года / Отв. ред. Ольдероге Д. А./ Перев. Матвеевой Г. А., Кальщикова Е. Н. М.: «Наука», 1984.
  • Джеймс Стюарт Олсон. Лунда // Народи Африки: етноісторичний словник. Greenwood Publishing Group, 1996.с. 322 (ISBN 978031327918)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.