Луцій Кальпурній Пізон (консул 27 року)
Луцій Кальпурній Пізон (лат. Lucius Calpurnius Piso; 7 рік до н. е. — 75 рік н. е.) — політичний діяч Римської імперії, консул 27 року.
| Луцій Кальпурній Пізон | |
|---|---|
| Народився |
1 століття до н. е. Стародавній Рим |
| Помер |
1 століття до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | Ancient Roman politician, Ancient Roman military personnel |
| Посада | давньоримський сенатор, префект міста, римський губернаторd і консул |
| Рід | Calpurnii Pisonesd |
| Батько | невідомо |
| Мати | невідомо |
Життєпис
Походив з впливового плебейського роду Кальпурніїв. Син Гнея Кальпурнія Пізон, консула 7 року до н. е., та Мунації Планціни. Спочатку мав ім'я Гней, але після справи Германіка вимушений був змінити його на Луцій.
У 19 році Кальпурній обіймав посаду квестора Тиберія. У 20 році батько Гнея був звинувачений у образі величі римського народу та вбивстві Германіка, наклав на себе руки, не чекаючи вироку, й посмертно був визнаний винним. Гней не був причетний до його злочинів, тому сенат ухвалив видати йому частину спадщини, але зобов'язав змінити ім'я.
У 27 році Пізона обрано консулом разом з Марком Ліцинієм Крассом Фругі. У 36—37 роках займав посаду префекта Риму. Під час цього заарештував й допитав Євтихія, збіглого візника юдейського принца Агріппи, а згодом потім відправив його на о. Капрі до імператора Тиберія. Свідчення Євтихія привели до арешту його господаря, але у 37 році після смерті Тиберія, Пізон звільнив Агріппу з в'язниці відповідно до розпорядження нового імператора Калігули.
У 39—40 роках Пізон був проконсулом провінції Африка. Проте імператор Калігула побоювався, що Пізон може розпочати повстання, тому передав військові сили в Африці з підпорядкування проконсула до командування незалежного легата.
На початку правління Клавдія — у 43—44 роках — Пізон обіймав посаду легата пропретора Далмації. Після цього відійшов від активно політичного життя.
Родина
- Кальпурнія
- Луцій Кальпурній Пізон, консул 57 року.
Джерела
- Senatus consultum de Cn. Pisone Patre CIL 02—05, 900. (лат.)
- Bengt E. Thomasson, Fasti Africani, Senatorische und ritterliche Ämter in den römischen Provinzen Nordafrikas von Augustus bis Diokletian, Paul Aströms Förlag, Stockholm 1996, S. 34, P 29. ISBN 91-7042-153-6. (нім.)
- Светоній, De vita Caesarum «Tiberius» 42. (лат.)