Луїджі Радіче

Вихованець футбольної школи клубу «Мілан». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1955 року в основній команді того ж клубу, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 20 матчах чемпіонату. За цей час двічі виборював титул чемпіона Італії.

Згодом з 1959 по 1961 рік грав у складі команд клубів «Трієстина» та «Падова».

1961 року повернувся до клубу «Мілан», за який відіграв 4 сезони. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка європейських чемпіонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Мілан» у 1965 році.

1961 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни лише 5 матчів. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1969 року, очоливши тренерський штаб клубу «Монца». Від самого початку тренерської роботи робив ставку на застосування колективного пресингу по всьому полі.

В подальшому протягом майже тридцяти років очолював цілу низку італійських команд — був головним тренером в клубах «Тревізо», «Чезена», «Фіорентина», «Кальярі», «Торіно», «Болонья», «Мілан», «Барі», «Інтернаціонале» та «Рома». З «Торіно» вигравав чемпіонат Італії в сезоні 1975/1976.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Монца», команду якого Луїджі Радіче очолював як головний тренер до 1998 року.

Помер 7 грудня 2018 року у віці 83 роки[1], після тривалої хвороби[2].

• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)