Луїза Пенні

Її мати була завзятим читачем як художньої, так і нехудожньої літератури, з особливим уподобанням до кримінальної літератури, а Луїза виросла, читаючи таких письменників, як Агата Крісті, Жорж Сіменон, Дороті Л. Сайєрс і Майкл Іннес[7].

Пенні здобула ступінь бакалавра прикладного мистецтва (радіо і телебачення) в Політехнічному інституті Раєрсона (нині університет Раєрсона) в 1979 році. Після закінчення інституту у віці 21 року вона розпочала 18-річну кар'єру радіоведучої та журналіста в Канадській телерадіокомпанії.

На початку своєї кар'єри на радіо Пенні займалася журналістською діяльністю в місцях, яки були далеко від друзів і сім'ї, і, щоб впоратися з почуттям самотності та ізоляції, вона все частіше зверталася до алкоголю. У віці 35 років вона зізналась у проблемі з алкоголем і з тих пір зберігала тверезість.

Незабаром після цього вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Майклом Вайтгедом, керівником відділення гематології Монреальської дитячої лікарні.

Нині Пенні жила в Ноултоні, невеликому селі в східному Квебеці, приблизно за 100 км від Монреаля, штат Квебек. Проте через тяжку хворобу чоловіка вони змушені були продати будинок і переїхати в квартиру у місті. Її чоловік Майкл помер 18 вересня 2016 року.

Даючи інтерв'ю 49-річна Пенні іноді виглядала так, ніби вона намагалася утриматися, щоб не вщипнути себе. «Це его і страх», — сказала вона. «Вони, здається, завжди ведуть битву в моєму мозку».[8]

Після одруження Пенні залишила канадську телерадіокомпанію і почала займатися літературною діяльністю. Вона розпочала писати історичний роман, але з труднощами закінчила його, і врешті-решт перейшла на написання детективних історій. Через п'ять років після уходу з телерадіокомпанії їй не було чого показати. Натомість вона спостерігала за великою кількістю передач Опри Вінфрі та з'їдала багато солодощів. «Це було руйнівним», — сказала Пенні. «Я залишила роботу, чоловік підтримував мене, фінансово та емоційно, і я брехала всім, навіть чоловікові. Він запитав би, як йдуть справи, коли він повернувся додому, і я відповіла би: „добре“. Звичайно, якби він просто торкнувся телевізора, то помітив би, що там тепло. Я почала думати, можливо, краще нехай ваші мрії залишаються фантазією — навіщо їх випробовувати, бо тоді ви втрачаєте все». «Я розслабилася, коли зрозуміла, що хочу написати про таємницю, — зауважила вона, — бо це те, що я розумію, і дозволяє мені дослідити все, що мені потрібно».

«Я щиро відчувала, що моя перша книга «Натюрморт» була доброю, тому було несподіванкою, коли кожен видавець чи агент постійно говорили «ні». Це мене змучило. Я почала думати, що вони, мабуть, мають рацію. Я мабуть марю. У мене був відчай, бажання покласти його в шухляду.»

Вона взяла участь зі своїм першим романом «Натюрморт» у конкурсі «Дебютний кинджал» у Великій Британії, посівши друге місце з 800 творів. Роман виграв й інші нагороди, серед яких премія «Новий закривавлений кинджал» у Великий Британії, премія Артура Елліса в Канаді за найкращий перший кримінальний роман, премії Діліс, Ентоні та Баррі за найкращий перший роман у Сполучених Штатах.

Пенні продовжила писати, отримуючи номінації на основні премії кримінальних творів майже для кожного зі своїх романів, а згодом вигравши кілька таких нагород.

Дія її романів відбувається в канадській провінції Квебек, а головним персонажем є головний інспектор Арман Гамаш з Квебекської карної поліції. Її твори мають багато ознак британського жанру «Хто це зробив?» (whodunit), включаючи вбивства нетрадиційними методами, буколічні села, велику кількість підозрюваних і драматичне розкриття вбивці на останніх сторінках книги.

У 2009 році Пенні допомогла започаткувати нову нагороду для початківців канадських письменників детективного жанру — «Незмінений Артур» за найкращий непублікований перший роман.

Постійний продавець її книг Меріан Містерс, співвласниця книгарні Торонто The Sleuth of Baker Street, сказала, що запоруки успіху Пенні не важко зрозуміти: «Гарне письмо — це хороше письмо. А Луїза — хороший письменник».

За словами редактора Сент-Мартіна, Надії Деллон: «Кожен у світі повинен читати книги Луїзи».

У 2013 році Пенні стала членом Ордену Канади «за її внесок у культуру Канади як автора, який прославляє східні міста Квебека». У 2017 році вона стала членом ордена Квебеку.

Упродовж декількох років Пенні чинила опір продажу телевізійних або кінофільмових прав на свої книги, боячися втратити творчий контроль над героями. Однак, коли PDM Entertainment and Attraction Images звернувся до неї та запропонував посаду виконавчого продюсера під час виробництва фільму, вона передумала і погодилася продати їм права на свої перші два романи. «Натюрморт» пішов у виробництво восени 2012 року, а британський актор Натаніель Паркер (Nathaniel Parker) зіграв роль головного інспектора Гамаша. Фільм вийшов на телеканалі CBC у 2013 році.

• State of Terror (Держава терору) (2021) (разом з Гілларі Клінтон).

• Louise Penny — Ordre national du Québec. (фр.)
• Yanofsky, Joel (November 2007). «Louise Penny's second chance: How a troubled past gives her mystery novels an edge». Quill & Quire. Retrieved 2010-08-12. (англ.)

• IMDb. Louise Penny (англ.)
• Louise Penny 1958- (англ.)
• Louise Penny Canada (b.1958) (англ.)