Луї-Жан-Франсуа Лагрене
Луї-Жан-Франсуа Лагрене́ (фр. Louis Jean François Lagrenée) прозваний «Старшим» (фр. Lagrenée l'Ainé; 21 січня 1725 Париж — 19 червня 1805, там само) — французький художник, учень Ш. Ван Лоо. Старший брат Жан-Жака Лагрене.
Луї-Жан-Франсуа Лагрене | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Louis Jean François Lagrenée | ||||
| ||||
Народження |
21 січня 1725[1][2][…] Париж | |||
Смерть | 19 червня 1805[3][2][…] (80 років) | |||
Париж | ||||
Країна | Королівство Франція → Франція | |||
Жанр | портрет | |||
Навчання | Національна вища школа красних мистецтв | |||
Діяльність | художник, педагог | |||
Напрямок | рококо, класицизм | |||
Відомі учні | Jean-François Pierre Peyrond | |||
Працівник | Національна вища школа красних мистецтв | |||
Твори | Q17583635? і Q17583651? | |||
Діти | Anthelme-François Lagrenéed[4] | |||
Брати, сестри | • Jean-Jacques Lagrenéed[4] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Луї-Жан-Франсуа Лагрене у Вікісховищі |
Біографія
Навчався у Шарля Ван Лоо. У 1749 році отримав Римську премію від Паризької Академії Художеств, потім три роки провів в Італії. По поверненні до Парижа спочатку був приписаний до Академії, у 1755 році став її дійсним членом, а у 1762 — професором.
На запрошення Єлизавети Петрівни у 1760 році приїхав до Росії. У Петербурзі отримав титул придворного живописця і місце професора-викладача історичного живопису в новозаснованій Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. Проте, незадоволення петербурзьким життям, і очевидно, розбіжності з І. І. Шуваловим спонукали його через три роки повернутися до Франції.
У 1781 році призначений на пост директора Французької академії в Римі, з титулом ад'юнкт-ректора Паризької Академії і з пенсією, яку йому пожалував король за картину «Малабарська вдова». Під час Французької Революції позбавлений своєї посади і пенсії, але Наполеон призначив його почесним хоронителем і адміністратором наполеонівського музею, вручив Орден Почесного легіону.
Творчість
Лагрене Старший писав картини на історичні теми, алегорії і жанри. Його роботи слідують академічним шаблонам того часу, холодні і манірні, але не позбавлені декоративної ефектності і приємні своїми фарбами, особливо за тонами карнації. З успіхом він працював і в жанрі портрета.
- Автопортрет (1750-ті)
- Пігмаліон і Галатея (1781).
- Смерть дофіна (1765).
- Марс і Венера, застигнуті зненацька Вулканом (1768)
- Смерть дружини Дарія (1785).
- Марс і Венера. Алегорія Миру (1770)
- Діана й Ендіміон (1776)
- Купання Венери з німфами (1776)
- Алківіад на колінах перед коханою
- Піднесення Аврори (1763)
- Амур Мистецтв втішає Живопис після глузів недоброзичливців
- Пенелопа читає листа від Одіссея
Примітки
- Jal A. Dictionnaire critique de biographie et d'histoire : errata et supplément pour tous les dictionnaires historiques d'après des documents authentiques inédits — 1 — Paris: Plon, 1867.
- Louis Jean Francois (l'aí®né) Lagrenée
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
Джерела
- Лагрене, французские живописцы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)