Луї Жуль Трошю
Луї Жуль Трошю (фр. Louis Jules Trochu; 12.03.1815, острів Бель-Іль — 07.10.1896, місто Тур ) — французький воєначальник і політичний діяч, голова уряду національної оборони (Gouvernement de la Défense nationale) під час Франко-прусської війни 1870–1871 років ( 04.09.1870 — 13.02.1871). Генерал.
| Луї Жуль Трошю фр. Louis Jules Trochu | ||||||||||
 Луї Жуль Трошю | ||||||||||
| ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 4 вересня 1870 — 13 лютого 1871 | ||||||||||
| Попередник: | посада заснована Наполеон III (як глава держави) Шарль Кузен-Монтабан (як голова уряду) | |||||||||
| Наступник: | посада скасована Луї Адольф Тьєр (як глава держави) Дені Бенуа д'Азі (як голова уряду) | |||||||||
| ||||||||||
| 4 вересня 1870 — 13 лютого 1871 | ||||||||||
| Співправитель: | Жозе Кашал-і-Естраде | |||||||||
| Попередник: | Наполеон III | |||||||||
| Наступник: | Луї Адольф Тьєр | |||||||||
| ||||||||||
| 12 серпня 1870 — 13 лютого 1871 | ||||||||||
| Попередник: | Луї Ашіль Бараге д'Іллі | |||||||||
| Наступник: | Жозеф Вінуа | |||||||||
| ||||||||||
| 8 лютого 1871 — 1 липня 1872 | ||||||||||
| Народження: |
12 березня 1815 Ле-Пале, острів Бель-Іль, департамент Морбіан | |||||||||
| Смерть: |
7 жовтня 1896 (81 рік) | |||||||||
| Країна: | Франція | |||||||||
| Освіта: |
Сен-Сір, Школа Королівського штабу | |||||||||
| Партія: | орлеаніст | |||||||||
| Військова служба | ||||||||||
| Роки служби: | 1840-1871 | |||||||||
| Приналежність: |  Франція | |||||||||
| Звання: | дивізійний генерал | |||||||||
| Битви: | Французьке завоювання Алжиру, Кримська війна, Австро-італо-французька війна, Франко-прусська війна | |||||||||
| Нагороди: |
| |||||||||
|
| ||||||||||
_ribbon.svg.png.webp){kind=small}
У 1859 брав участь в Італійській кампанії і відзначився при Сольферіно. У 1867 випустив книгу «L'armée française» з різкою критикою порядків, що існували у французькій армії. У Франко-прусській війні після перших серйозних поразок був призначений військовим губернатором Парижа та начальником армії, що захищала столицю. Після Седана і падіння імперії Наполеона III, на пропозицію Гамбетти, вся влада зосереджена була в руках Трошю, обраного президентом уряду національної оборони. У 1872 Трошю подав у відставку і відійшов від державної діяльності.
Біографія
Луї Жюль Трошю народився на острові Бель-Іль. Здобув військову освіту в школі Сен-Сір, в 1837 році був направлений в школу Генерального штабу. У 1840 році - лейтенант, в 1843 - капітан.
Брав участь у завоюванні Алжиру; ад'ютант генерала де Ламорісьєра, потім маршала Бюжо, а під час Кримської війни — маршала Сент-Арно і генерала Канробера.
Як генерал, командир 2-ї дивізії брав участь у австро-італо-французькій війні.
Автор критичного огляду «Французька армія в 1867», в якому вказував на прийняття прусської військової системи як єдиний можливий засіб подолання недоліків.
На початку війни з Пруссією прийняв під командування 12-у дивізію, потім призначений комендантом Париж. Після отримання в столиці звісток про Битву при Седані і початку Вересневої революції, Трошю очолив уряд Франції. Намагався організувати оборону країни проти німців. В умовах, що загрожували неминучою поразкою (після укладання перемир'я з противником 28 січня), у лютому 1871 пішов у відставку.
Праці
- L’Armée française en 1867
- Pour la vérité et pour la justice
- L’Armée française en 1879
- Œuvres posthumes
Нагороди
- Орден Почесного легіону
- Великий офіцер (12 серпня 1861)
- Командор (22 вересня 1855)
- Офіцер (9 серпня 1854)
- Кавалер (2 січня 1844)
- Медаль на згадку про Італійську кампанію (1859)
- Колоніальна медаль з планкою «Алжир»
- Кавалер ордена Леопольда (Бельгія)
- Великий офіцер Орден Святих Маврикія і Лазаря
- Великий офіцер Савойського військового ордена (Сардинія)
- Командор ордена Святого Григорія Великого (Святий Престол)
- Кавалер ордена Бані (Великобританія)
- Кримська медаль, 4 планки (Великобританія)
Примітки
Література
- Yvert Benoît (dir.), Premiers ministres et presidents du Conseil. Histoire et dictionnaire raisonné des chefs du gouvernement en France (1815-2007), Paris, Perrin, 2007, 916 p.
- "Louis Jules Trochu", dans Robert et Cougny, Dictionnaire des parlementaires français, 1889