Бель-Іль

Бель-Іль
Острів на карті Франції
Географія
47°19′59″ пн. ш. 3°11′13″ зх. д.
Місцерозташування Біскайська затока
Акваторія Біскайська затока, Атлантичний океан
Група островів list of islands of Franced
Площа 83.76  км² 
Берегова лінія 80 км
Найвища точка 63 м
Країна
Франція
Регіон Бретань
Адм. одиниця Бангор
Локмар'я
Ле-Пале
Созон
communauté de communes de Belle-Île-en-Merd
canton of Belle-Îled
canton of Quiberond
arrondissement of Lorientd
Морбіан
Населення 4735 (1999)
Бель-Іль
Бель-Іль (Франція)
 Бель-Іль у Вікісховищі

Бель-Іль (брет. Enez ar Gerveur, фр. Belle-Île-en-Mer, лат. Vindilis) — острів у Біскайській затоці біля узбережжя французької Бретані. Під час правління Наполеона I називався також Островом Жозефіни (фр. Île Joséphine).

Адміністративно острів входить до департаменту Морбіан. Постійне населення — 4,7 тис. жителів (1999). У літній період населення набагато збільшується за рахунок відпочивальників, багато з яких мають тут дачі.

Географія

Бель-Іль розташований за 14 км від мису Кіберон. Це найбільший острів біля узбережжя Бретані: площа — 83,76 км ². Середня висота — 40 м. У давнину острів вкривали ліси.

Історія

Острів був заселений людьми більш як вісім тисяч років тому. У IX столітті належав графству Корнуай.

У XVII столітті острів був куплений суперінтендантом фінансів Франції Ніколя Фуке, який почав перетворювати його на неприступну фортецю. Згодом, коли Фуке потрапив у немилість, Бель-Іль був зданий королю.

У художній літературі історія боротьби навколо острова згадується в романі Олександра Дюма «Віконт де Бражелон, або Десять років потому».

Бретонська мова в живому спілкуванні збереглася на острові до 1960-х або 1970-х років (найдовше — в парафії Локмар'я); окремі носії були живі ще наприкінці 1980-х років. Діалект острова відноситься до Ваннської діалектної групи.[1]

Адміністративно-територіальний поділ

Адміністративно острів поділяється на чотири муніципалітети: Ле-Пале, Локмар'я, Бангор (Морбіан) та Созон. Разом вони утворюють спільноту комун (communauté de communes) та кантон Бель-Іль.

Транспорт

Порт Ле-Пале пов'язаний поромними лініями з декількома містами Франції.

На острові є невелике однойменне летовище. Основні дані летовища: злітно-посадкова смуга 660× 20 м, бітумне покриття, напрямок — O6/24[2].

У режимі громадського транспорту під брендом Taol Mor на острові функціонують два автобусних маршрути[3].

  • Зелений маршрут: Ле-Пале — Бангор — Локмаріа — Ле-Пале
  • Червоний маршрут: Ле-Пале — Созон — Бангор — Ле-Пале

Автобусні маршрути функціонують лише з квітня до вересня.

Примітки
  1. Le Besco, Patrick. Le breton de Belle-Ile-en-mer. Brest: Emgleo Breiz, 1995
  2. Дані сайту Les aéroports français (французькі аеропорти). Архів оригіналу за 9 січня 2007. Процитовано 2 листопада 2012.
  3. Офіційний сайт оператора. www.cars-verts.com. Процитовано 16 лютого 2017.

Література
  • Andrée Gallen, Statut juridique de Belle-Isle-en-Mer à la fin de l’Ancien Régime, докторська дисертація, Paris, 1954, (Archives départementales d'Ille-et-Vilaine - Mémoire 2 J 649).
  • Brigitte Dumortier, Le poids de l’insularité dans trois îles de Bretagne méridionale : Belle-Île, Houat et Hoedic, Presses de l’École normale supérieure, Paris 1976
  • Léon Trébuchet, Belle-Isle-en-Mer, étape d’un touriste en France… il y a cent ans, rééd., éd. PyréMonde, Monein, 2007.
  • Th. Chasle de La Touche, « Petite histoire de Belle-Île-en Mer », rééd., éd. PyréMonde, Monein, 2006.
  • Histoire de Belle-Île-en-Mer par Chasle de La Touche, Nantes, 1852 Онлайн

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.